У його руках я і заснула. Хоча я його боялася найбільше зі всіх кого я знала, спати біля його грудей, обійнятою його руками було дуже зручно і тепло. Коли ми так спали, я навіть перестала його боятися і мені стало так затишно, що я наче забула скільки болю він мені завдав. Лише потім я зрозуміла, що на справді він пів ночі не спав, а просто цілився своїм поглядом мені у макушку.
Я відчувала там його тепле дихання. Мені на мить здавалося, що це мій чоловік і що я його справді кохаю, але ці безглузді думки швидко покидали мою голову.
Вранці я не застала свого чоловіка у ліжку і швидко взяла стакан з водою до рук . Глянувши на годинник, я шарахнулась і підстрибнула разом із склянкою води аж до стелі. Мені ж на пари!
На пари я сьогодні спізнилась, але це було навіть на краще. Я б скоро померла від нудьги. Одразу після пар я пішла втілювати свій план. Той самий, що змусить зробити так, що Дмитро сам захоче розлучення. Підійшла до мого давнього хорошого друга.
- Олексій, привіт. Мені потрібна твоя допомога.
- Привіт. Так, що потрібно?
- Ти знаєш, що я вийшла заміж. Але я тепер хочу розлучення, а мій чоловік не дає дозволу.
- Ну ти й даєш. І чим я можу допомогти?
- Ми маємо прикидатися, що кохаємо один одного і спали разом. А якимось разом поцілуватись на очах у Дмитра.
- Ти жартуєш? Та мені це так просто не минеться.
- Ну будь ласка. Пам'ятаєш, як я тобі зробила послугу, діставши із смітників, коли наші однокласники над тобою познущались?
- Добре, вмієш вмовляти. Мій номер маєш. До зустрічі.
- Ага, бувай.
Я так зраділа його погодженню. Сьогодні чомусь мене мій водій не забрав, зате я добре впізнала машину Дмитра.
- Привіт! А чому ти сьогодні за мною приїхав?
- Лєро, хотів тебе побачити. Мене сьогодні ввечері не буде і завтра теж. Сідай у машину.
Я мовчки сіла.
- А чому?
- У мене помер батько.
- Вибач, мої співчуття.
- Я думаю ти за цей час не накоїш ніяких дурниць. - запевнив мій чоловік і ми поїхали до будинку.
Приїхавши, я пішла пообідати, потім почитала книжку, погуляла по саду. Пройшла десь половина дня. Згадала про Ліку.
Подзвонила до неї.
- Ліко, привіт. Ти не проти погуляти?
- Згадала. Що це вже мало таке статися, що вона надумалась подзвонити до подруги.
- Ну ти ж знаєш, що в мене з Дімою були неполадки, але вперше за весь цей час він кудись поїхав. Так що?
- Ну ок, давай о п'ятій.
- Умнічка, бай.
Пішла збиратись, але ні телефон не залишить у спокої. Дзвінок від Діми.
- Привіт, Лєро. Як ти? В твоїй маленькій голові не встигла ще зародитись геніальна ідея?
- Ні, не переживай
- А от тут ти помиляєшся, за тебе завжди треба переживати. Які плани на сьогодні і завтра?
- Сьогодні зустрінусь з Лікою, а завтра навідаюсь до батьків.
- От бля... теж би хотів порозважатись, давно не було. Але дивись мені, щоб до десятої була вдома, інакше покараю.
- Постараюсь. А як ти там?
- Що це ти почала мною цікавитись?
- Не можна чи що?
- Та навіть треба. Приїхав, побачив труп і завтра буде похорон. 5 хв тому приймав співчутливі погляди невдоволених пик, а тепер перечікую дощ в машині .
- А чому помер твій батько?
- Інсульт не витримав, а причиною стало те, що мій гулящий братик тепер на кожній першій сторінці газети, знову за побиття.
- Так у тебе є брат?
- Давно нема. Він мені брат лише по крові, а так то я давно розірвав із ним всі зв'язки, щоб не псував мені репутацію.
- А мати твоя чи інші рідні?
- Матері я ніколи не бачив, після мого народження, її вбив мій батько. Інших сестер чи братів окрім Вадима немає.
- Твій батько вбивця? А чому?
- Я сам не знаю навіщо він це зробив. Він в минулому був наркоманом, можливо це все і пояснює. В дитинстві часто випробовував свою силу на мені. Я довго терпів, але потім почав тренуватись, щоб якось захиститись від батька. Коли мені настало 20, батько закінчив з наркоманією і покаявся. Трішки заслужив мою довіру і от став слабо-характерним. Результат - інсульт.
- Ну тепер я хоч трішки дізналась про тебе.
- Як приїду, поговорим, а наразі бувай.
- Так звісно.
- Цілую. - прошепотів в трубку Дмитро.
#10583 в Любовні романи
#2582 в Короткий любовний роман
#2712 в Молодіжна проза
Відредаговано: 17.07.2020