Наш ранок- це чудовий ранок, пекельніший за жахливу ніч.
Я прокинулась одна. Чула, як у душі струмені води стукають по підлозі. Діма приймав душ. Вирішила поки він мене не застав у нічній сорочці швидко переодягтись. І справді спала я з ним в одному ліжку з великим вбиваючи страхом, натягнувши на себе декілька пар трусів. Мега високих та мега грубих в тому чи іншому випадку.Весільну сукню і так допомагала мені зняти Каріна, потиху від Дмитра. Сьогодні заглянувши у свій гардероб, зауважила, що він значно збільшився. Одягнула легку сукню чорну в білу полосочку.
Коли я одягнулась до гардеробної зайшов мій чоловік і запросив мене на сніданок. Сьогодні Каріна приготувала запечену форель із листям салату. Дмитро обережно допоміг сісти, як джентельмен і повернувся на своє місце. Каріна звичайно відійшла від нас.
- Як тобі наша перша шлюбна ніч? Сподобалось? -
розпитує нахабно мій чоловік, наче справді між нами щось було, окрім мого міцного і його не дуже
сну.
- Прекрасно, ти ж знаєш, що я ще досі не можу відійти від цього оргазму - відповідаючи йому, на його дурне зловтішення, тією брехнею, яку його вуха так хотіли почути.
- Яне можу повірити, що навчив нарешті тебе не червоніти від таких слів.
Я почервоніла.
- Я ж тебе кохаю, Дімо. - Що я верзу? Звісно що це була брехня і він це знає. На це ще чудово натякнув мій тон сказання цієї фрази і легка насмішка.
Зайшла Каріна і неї напевне точно склалося враження, що нашому коханню немає меж.
- Каріно, завари мені будь ласка міцнішого чаю, ніж моє кохання до Валерії. - підловлює мене.
- Думаю такого чаю навіть не існує. - додаю
- Спробую - доморобітниця все ж не здається.
- Коханий, я хочу побачити батьків та сестру. Я сьогодні навідаюсь до них.
- Звісно.
- А можеш мені дати трішки грошей на деякі витрати?
- Я чоловік і я розпоряджаюся грошима в нашій сім'ї. Тобі не потрібно купувати собі одяг, їжу чи платити за проїзд, бо ти маєш водія. На що ти збираєшся їх тратити? Моя відповідь- ні.
- Що ти за чоловік, який не дає грошей своїй дружині?
- Стосунки будуються на довірі. Я заслужив твою довіру, а ти ні. Доведи. Тим більше нас поки що нічого не поєднує, окрім штампу у паспорті та паперу.
- Тоді чому ти виходив за мене заміж, якщо не довіряєш мені?
- Тому що ти мені подобаєшся і я відчуваю до тебе кохання, але не бачу взаємності. Кохання без взаємності - це не кохання, або поганий кінець, який стає розлученням.
- То чому ми одружилися, якщо у нас кохання не взаємне.
- Тому що я хотів цього шлюбу. І запам'ятай, я азавжди отримую те, чого хочу. Тому, коли ти заслужиш мою довіру, тоді я даватиму тобі гроші і ми забудемо про покарання. Якщо ти думала, що шлюб це кінець, тоді ти помилялась. Я не такий дурень. Все, я на роботу. Гарного дня! Батькам і сестрі від мене "Привіт".
- Передам. - невдоволено пробурчала.
А знаєте, я навіть рада, що я не заслужила його довіру. Тепер у мене з'явився геніальний план, як зробити так, щоб Діма сам захотів розірвати цей шлюб і забути про мене. Завтра і втілю його в життя. Зараз поїду до батьків.
Мої батьки радо прийняли мене. Ми дружно пообідали, з'їздили на річку і чудово погрались із сестрою у різні ігри. Хованки затягнулись аж до вечора. Моя сестра була справжнім ураганом, тому зробила все заради того, щоб я нікуди не ішла. Я уже прощалась з батьками і з малою, але так невчасно вона почала плакати,що навіть мама просила залишитись.
- Доню, ну поглянь, як плаче сестричка. Вона так за тобою скучила. І ми дуже. Залишайся на ніч.
- Ну будь ласка, я буду найпослушнішою сестрою в світі. Не буду капостити і скиглити. Ну залишись... Зробимо піжаму вечірку. Буде класно. Ну Лєркаа... Ну я тоді спати не зможу, бо скучати буду. Ну давай, залишайся. Будь ласочкаааа. - просила сестричка.
- Ну... ну, я не...ой, ну добре - не знаю, що мені за це буде від Діми, але я дуже хотіла залишитись.
Повідомляти йому про це не вирішила за необхідне.
Ми до одинадцятої години вечора дуріли. На нас скиглили навіть сусіди з низу, через сильний стукіт над ними. Обізвали нас конями з найтвердішими копитами. Ми стрибали по підлозі, як по батуті. Кидалися подушками і нарешті заснули. На ранок я нарешті вирішила збиратися додому. Взявши телефон, я трішки забоялася, коли побачила 51 пропущений виклик від Дмитра. Здається мені на цей раз дістанеться не мало.
За сніданком я з сестрою і батьками ділилися різними життєвими подіями і мене дуже розпитували про мій шлюб,адже батьки, як ніхто знали, що це вимушений шлюб. Я щось трішки, то розповідала, поки мене не перервав звук дверного дзвінка. Відчинила мати і таким ласкавим голосом, як ніколи закричала "Валерія, дивись хто тут до нас завітав"!
О Боже мій, зараз почнеться! Діма ! - промовила подумки просебе.
- Вибачте, що ось так вриваюся, але мені потрібно викрасти вашу доньку. Лєро, водій чекає. Не затримуйся! Ходи скоріш!
Я знову з вами. Ваша 11 глава. Чекаю зірочок і коментарів. Будь ласка, кому не важко прорекомендуйте цю книгу друзям чи рідним. Ця книга на даний момент немає жодної нагороди, тому включайте активність. Чим більше зірочок і винагород, тим скоріше наступна глава. Ваша активність додає мені фантазії.
Ваша Віка Австріл.
💞💞💞
#10560 в Любовні романи
#2577 в Короткий любовний роман
#2714 в Молодіжна проза
Відредаговано: 17.07.2020