Глава 3 історія Келлі

- Як це я могла про тебе забути?

- Кап-п-п-пец, як тут тепло, н-н-н-надворі т-т-т-так холодно

- Ну нічого погрійся, принесіть йому щось тепле

- А-а-а-ага, я так змерз 

            Через кілька холодних хвилин по тому.

Містер пі сидів біля каміну, загорнутий у кілька одіял, тримаючи в руках чашку теплої рідини схожої на чай

- Уже не холодно? 

- Неа, наоборот уже гаряче 

- Відсядь від вогню, а то ще одіяла загоряться

- Угу 

Але було уже пізно, кінець одіяла трішки загорівся містер пі відсів тому воно не загорілося але з його чашки крапнула рідина і вогонь спалахнув на бідолазі

- Ааааааааааа спасайте горю 

І вилив все що було в кружці і церез це одіяло ще більше спалахнуло

- Ааааааааааа 

- Скинь його, скинь 

Але він був так зайнятий біганням що не почув що йому гукала Келлі

Но Кольт не розгубився підбіг до нього, скинув одіяло і викинув його через вікно на вулицю

    Тим часом Містер пі впав, знепритомнів

Всі кинулися до нього щоб врятувати 

Його віднеслив кімнату для міфіків тому що і сам він був міфіком. 

Ця кімната була велика, трохи  більша ніж класна кімната в школі. Стіни були переважно таких кольорів: червоний, фіолетовий, деякими місцями синіми і рожевими. Коло стін стояли ліжка. І кожне ліжко було в тематиці кожного хто тут жив. В Мортіса було багато темногона ліжку була подушка у вигляді кажана. В Макс все було зв'язане з швидкістю і бігом. В Тари все було з темою чорної магії. А в джина все було зв'язане з просто магією

Біля кожного ліжка був свій стіл і шкафчик. Над ліжком була прикріплена поличка. Біля кожного було мінімум по 2 різетки. Стелю прикрашали лампи в абажурах, на вікнах легенькі шторки з гарним візерунком. В одному кінці кімнати стояв шкаф він був великий в ньому було видно книги самих різних кольорів, форм і розмірів. Також там було видно всякі журнали, ігри настільні і просто іграшки

Ліжко містера пі було не надто велике коло нього була розставлені коробки у вигляді пошти. Як я зрозуміла в них зберігалися його особисті речі.

Поклавши його спати всі знову повернулися і тільки тепер вона замітила:

Руки замерзлі, кофта і штани теж в дірках, на них було видно плями крові і синяки, на голові чортзна-що.

- Ой, а де це ти так дитино поранилась

Пем сама перша помітила стан Келлі

- Ай та що. Я і так ці рани не почуваю

- Ні так не піде. Іди я хоч трохи їх продизенфікую 

- Краще піди а то вона не відчепиться 

Келлі спокійно пішла за Пем, вона протерла рани перекисю і зеленкою

- Ой та це вже зайве

- Нічого, нічого

- Ой та подивіться самі, мені лише було потрібно їх протерти 

Із цими словами рани почали заживати самі.

- Ну як бачите зеленка була зайвою 

- Ну да авжеш. Якби ж всім таке уміння 

- Хі-хі 

- А з одягом ти що зробиш дати тобі 

- Та ні. В мене в рюкзаку є запасна, хоч вона і надто гарна 

- Ну якщо є запасна, то вдягай 

❤️🖤❤️

❤️🖤❤️

Вона вийшла на ній була типа "сорочка" також була бантик  поверх неї був піджак. На ногах на підтяжках колготки, на них були чорні шорти на ногах легенькі туфельки ( теж чорні) на голові був циліндр на якому теж красувався бантик, за спиною невеличкий плащ . Єдиною відмінністю з образом Мортіса було те, щов неї більше було блакитних тонів, і в неї не було лопати 

- Ого тут є фанати Мортіса

- Що ти мелеш, це єдине що було нормальне в моєму рюкзаку

- Окей, тож може розповісти щось про себе 

- Гаразд. Сідайте зручніше

І вона почала розповідь

- Один лише нюанс, я не люблю коли мене перебивають. Гаразд?

- Так мені розповідати від дитинства чи від того звідки я взялась? 

- Давай від дитинства

- Гаразд моя історія починається ще в 1820 році. Я народилася в Китаї мій тато був сьогуном це означає що він був військовим верховним правителем, вище нього був тільки імператор. Також у мене був старший брат, він старший за мене на 5 років наш будинок знаходився на пагорбі. Він був величенький у кожного була своя кімната. Біля будинку ріс ліс він був густий, я часто там гуляла  

Ми жили чудово. У мене з  братом були гарні відносини, ми кожен день грали або він міг розповідати свої таємниці мені, а я розповідала йому свої таємниці. Ми разом збиралися і ходили в парк на пікніки, там з батьками ми гарно проводили час. Інколи тата не було вдома, тому що викликав імператор. А так ми жили добре, але не довго

 В той день у мене було день народження але воно пройшло не так як хотілося 1812 році стався  величайший землетрус. Ми тоді сиділи за столом і святкували день народження раптом земля почала труситися, будинок почав валитися, в нас не було багато гостей тому  всі встигли вибігти крім мене, мене завалило 

Я лежала під осколками, із руки і ноги текла кров. Я тоді втратила багато крові. Я уже зі всіма подумки попрощалася і попросила пробачення і лежала. Але раптом я почула що хтось іде. Моя рука, яка була не ранена лежала на місті де не було завалу і могла рухатися. Я почала нею махати і гукати на допомогу. Хтось почав наближатися на моєму лиці появилась усмішка, але вона була не довго. Хтось вкусив мене і почав пити кров.

Я зрозуміла що це був вампір, мені часто говорила мама щоб я не виходила на вулицю ввечері бо там ходять вампіри 

Доки я про це думала він все більше і більше пив моєї крові. В очах почало темніти. Появилися чорні кола. Я помирала.

- Ах, ти померла?

- Так але я вижила 

- Юхуууу, давай далі

Прокинулась я там же із руки і ноги кров уже не ішла, рани загоїлися та на це я не звернула уваги я помітила що можу бачити в темряві. Я спробувала підвестися я це і так безліч разів пробувала але цього разу мені щось підказувало що в мене вийде. І о диво я змогла піднятися і підняти те що колись було домом. Піднявшись я замітила що до мене хтось біжить і єдиним правильним рішенням на той момент було тікати в ліс