Розділ 33. Розписка.

Від новорічної ночі пройшло вже чотири місяці, зразу після її день народження, через місяць, вони вже готувалися до розписки.

Наша Мілана була така ще юна, хоч їй вже двадцять один рік. Як і всі наречені, вона дуже сильно і хвилювалась, щоб все пішло належним чином.

Вона була одягнена у вишивану сукню. Стояла в кімнаті і милувалася собою.

• Мілано, яка ж ти гарна! Йому дуже пощастило з тобою. – сказала Анджела Іванівна.
• Дякую, Анджело Іванівно. Але я переживаю.
• Не переживай, Мілано. Якщо ти його кохаєш, то немає чого переживати.
• Так, я його дуже сильно кохаю.
• От і добре. На котру годину розписка?
• На другу годину.
• Ти так швидко одягнулась. На годиннику лиш дванадцята.
• Я просто страшенно переживаю. Хоча відчуваю, що все добре буде.
• Тоді не переживай. Все добре буде.
• Я теж так думаю, що все добре буде.
• Дівчинко, я бажаю тобі щастя. Жіночого щастя бажаю тобі. Щоб в тебе була і любов, і гроші, а найголовніше, щоб чоловік був вірний і поважав тебе та любив. А все інше додасться.
• Дуже дякую Вам, Анджело Іванівно.

І тут до неї зателефонував Влад.

• Кохана моя, я зараз буду біля тебе. Ти готова?
• Так, коханий. Я чекаю тебе.
• Цілую і обіймаю, і до зустрічі.
• До зустрічі і я тебе теж цілую, обіймаю.

Поставили телефони одночасно. Мілана вже сяяла від радості. Швидко взулась в свої білосніжні туфельки. Почала помаленьку спускатись по сходах. Вже була біля вхідних дверей, як Влад зателефонував їй.

• Кохана, я вже біля тебе. Виходь.
• Коханий, я зараз буду.

Вона переступила через поріг і він вже її підхопив на руки і, поцілувавши, відніс до машини. Вони щасливі і раді поїхали, щоб розписатись і залишитись разом назавжди.

Швидко доїхали до Площі Ринок. На вулиці була гарна погода, тож розписка відбудеться просто під відкритим небом. Вони піднялись аж на ратушу. Тут їх вже чекали.

• Вітаю вас, мої хороші! Ви вирішили поєднати свої серця і долі в такий прекрасний для вас день. Чи готова ти, Мілано, взяти собі за чоловіка Владислава?
• Звичайно що так. Так. Я готова.
• Чи готовий ти, Владислав, взяти собі за дружину Мілану?
• Так, звичайно. Я готовий.
• Тоді прошу поставити ваші підписи.

Вони поставили підписи на паперах. Були такі щасливі і переповнені радістю.

• То в знак вашої щирої та вірної любові ви можете обмінятись обручками і поцілуватись.

Вони обмінялись обручками і з великим щастям та любов’ю в поглядах обнялись і поцілувались. В той момент, як вони цілувались на них сипались пелюстки червоних троянд.

• Від сьогодні ви чоловік та дружина. Міцного, палкого і вірного кохання!
• Дякуємо!

Потім вони зробили багато фото. І вже після всього Мілана зателефонувала мамі і сказала, що вийшла заміж. Її батьки були раді за неї.

Щасливе закінчення чекало на Мілану, яка вже була зневірилась в собі. А тут такий чудовий кінець.

А наші герої жили в любові довго і щасливо.