Розділ 31. «Синдром нареченої».

Так швидко проходили дні на роботі, що вже підходила дата розписки. До самої розписки ще три тижні, а це вже менше місяця. І як відомо, що в багатьох дівчат в цей період з’являється так званий «синдром нареченої». І нашу Мілану він теж не минув.

В Мілани стільки справ багато з’явилось. Як ви вже здогадались, то найважливіше це обрати і купити сукню. В нашої Мілани дуже цікавий смак. Мілані дуже подобались вишивані сукні. І саме для розписки вона собі замовила вишивану сукню. А ще до неї підібрала туфлі.

Вона дуже гарно все продумала. Тобто сукня їй повинна прийти наступного тижня аж в п’ятницю, так як замовлень було багато. Наша Мілана завчасно підстрахувалась.

Багато хто залишає це все на  останній тиждень. А треба все мати на руках в передостанній тиждень, щоб мати змогу щось змінити або переробити і так далі.

А так робити не треба, щоб потім бути весь цей час на нервах.  Треба щоб останній тиждень перед головною подією всього твого життя був для розслаблення. І наша Мілана все так і спланувала. Їй пощастило ще й записатися на середу, п’ятого травня на манікюр зранку на одинадцяту.

Дні швидко минали і ось настала ця п’ятниця, коли Мілані прийшло її замовлення.

Зранку Мілана швидко одягнулась і пішла на роботу. Вона весь день чекала, щоб піти на «Нову пошту» і забрати своє замовлення.

На роботі тільки про те і думала. Правда години ішли дуже повільно. Нарешті вона дочекалася закінчення свого робочого дня і прямо з роботи пішла на «Нову пошту».

Дійшла до відділення і швидко зайшла в приміщення. На щастя, черги не було і Мілана швидко оплатила та забрала своє замовлення. Щаслива вона попрямувала додому.

Мілана прийшла на квартиру і заховала плаття. Вона не хотіла одразу показувати його нікому. Як не як, а треба щоб плаття зарядилося її енергією.

Потім вона пішла на кухню до Анджели Іванівни. Зробила чаю і розпочала розмову:

• Добрий вечір, Анджела Іванівна!
• Добрий вечір, Мілано! Як ти? Бачу ти дуже щаслива.
• Я чудово. Я дуже щаслива адже ще два тижні і я вийду заміж. А Ви як?
• Я добре. Я рада за тебе.
• Дякую, Анджело Іванівно.
• Прошу. І як твій робочий день?
• Дуже добре. Я така рада що завтра вже вихідний. Зможу все обдумати як не як, а через пів місяця розписка. Треба все встигнути.
• Ти все встигнеш.
• Надіюся.
• Ти вір в краще.
• Та я вірю. Влад он вже підготувався. Костюм замовив. Наступного тижня йому прийде замовлення. А мені ще скільки всього зробити.
• Не переживай. Ти все встигнеш.
• Дякую, що вірите в мене.
• Прошу, Мілано.
• Я вже на манікюр записалася.
• На коли?
• Маю іти на одинадцяту годину в середу. А робота?
• Я на декілька годин відпрошуся і піду на манікюр, а потім на роботу якраз посиджу до пів шостої.
• Ну ти роби як знаєш.
• Просто в мене трохи накладка вийшла.
• А чому?
• Бо наступного дня, тобто шостого травня в мене дівич-вечір.
• Он воно як.  Але будь уважна. В тебе коли розписка?
• Сьомого травня.
• Тоді довго не гуляй. Не зроби чудес.
• Так я ще з Вами планую посидіти.
• Це добре, Мілано. Я рада, що ти хочеш поділитися зі мною своєю радістю.
• Дякую, що Ви мене завжди вислуховуєте.
• Нема за що, красуне.
• Тепер Влад трохи зайнятий і ми майже не гуляємо. А зараз я аж до самої розписки не буду часто бачити. В мене і самої є багато справ, але в нього ще більше. Своє життя я можу розпланувати як лиш хочу, а от його життя ні.
• Ну потім двоє будете планувати ваше життя як самі хочете.
• Це точно. Головне завжди приходити до спільної думки і не сваритися, бо дуже легко посваритися через якісь дурниці.
• Ти маєш рацію, Мілано.
• От якби вже швидше настав той день.
• Не спіши події. Хай вони ідуть своїм темпом.
• Я з Вами згідна. Я не спішу, але так вже хочу бути з ним. Жити з ним під одним дахом, спати в одному ліжку, готувати йому їжу. Хочу чекати його з роботи, а інколи, щоб і він мене чекав вдома.
• А ще що хочеш?
• Хочу дітей. Я дуже сильно люблю дітей.
• Ти вже така замріяна своїм майбутнім подружнім життям.
• Я думаю про це кожного дня.
• Я ж бачу яка ти замріяна ходиш.
• Я вже живу тим днем, Анджела Іванівна.
• Бачу, Мілано. А тепер ти ще більше чекаєш цього дня.
• Чекаю з нетерпінням того дня, коли гордо можу сказати, що щасливо вийшла заміж і стала коханою дружиною свого коханого чоловіка.
• Ти так дуже його цінуєш?
• Так, Анджела Іванівна. Бо якщо я його не буду цінувати, то буде цінувати інша. А як вже інша буде його цінувати, то він піде від мене. Ніхто не хоче жити з тією людиною, яка не вміє цінити те, що має.
• Ти правду кажеш, Мілано. Я погоджуюсь з кожним твоїм словом.
• Як я його хочу вже побачити в ролі свого чоловіка.
• Я уявляю собі. Сама така колись була. Я вже тобі розповідала історії свого кохання.
• Так, Ви розповідали. І дуже цікаві історії.
• Ну що, Мілано. Сьогодні ідеш гуляти зі своїм нареченим?
• Сьогодні іду, але так не довго. Я б хотіла знову так довго гуляти як тоді, коли ми почали з ним зустрічатися.
• Ну скоро так теж буде. А ще ви завжди будете разом, то ж не обов’язково буде гуляти. Ви будете і вдома час проводити разом. У вас буде вже сімейне життя. Потім діти і все буде таким звичайним. Тільки, якщо ви збережете ту іскру, яка з’явилась між вами і будете нести її протягом всього вашого життя. Тоді завжди буде так як і було спочатку.
• Ви дуже праві.
• Ти мене вже давно знаєш, Мілано.
• Так. І Ви тільки хороше мені радите. Я в цьому переконалася. Гаразд, буду одягатися.
• Гарного тобі вечора, Мілано.
• Дякую, Анджело Іванівно.

Мілана, допивши чай, встала і пішла до кімнати. Одягнулась швидко і чекала телефонного дзвінка від Влада. Через десять хвилин Влад вже був біля її будинку і зателефонував, щоб виходила гуляти.