Розділ 30. Зустріч з Дмитром. День народження.

Дні скоро минали. Мілана навіть не знала, за тиждень до дня народження її очікує такий сюрприз. Якщо повернутися в її минуле, то в неї був хлопець Діма, з яким вона зустрічалась близько двох місяців ще як навчалась.

А познайомилася вона з ним на сайті знайомств. В наш час всі так переважно і знайомляться. Він був гарним, але лиш зовнішньо. На її день народження він приніс їй «Рафаелло» і шоколадку. Звісно, що Мілані було приємно, але на день народження можна було і квіти подарувати.

І от через такий довгий проміжок часу він вирішив про себе нагадати. Спочатку він її поцікавився нею. Ну Мілана звісно ж сказала все як є. Вона ж не буде приховувати те, що в неї є хлопець. Все сказала як є. Його ж не запитала, бо він її не цікавив. Її ніхто не цікавив. Мілану лиш цікавив її коханий Влад.

Через два дні Діма приїхав до Львова. І придумав дуже цікаву ідею, щоб виманити Мілану на зустріч. Він знав що вона, маючи хлопця, сто відсотків не піде з ним гуляти. І вирішив виманити її брехнею, сказавши що його двоюрідна сестра планує вчитися у Львові, а міста не знає. Він попросив Мілану зробити екскурсію. Мілана одразу погодилась. Вона була добра і їй не важко було зробити таку добру справу. В домовлений час вона пішла на зустріч. Але як прийшла, то її чекав тільки Діма. Він тримав в руках великий букет троянд.

• Привіт, Мілано. Я так довго чекав цієї зустрічі, що…
• Привіт. Так довго, що вирішив витягнути мене гуляти з тобою таким підлим вчинком. – перебивши його, сказала Мілана.
• Я не хотів. Але ти зробила не гарно перебивши мене.
• Знаю. Ти хотів, щоб я з тобою зустрілася. Ти не міг мені цього сказати?
• Не міг, бо знаю…
• Ти прекрасно знаєш, що я б відмовилась з тобою зустрітися.
• Бо ти любиш іншого.
• Так. Я дуже сильно люблю іншого.
• Але ти мене теж любила колись.
• Нагадую. Це було «колись».
• Що я такого зробив, що ти мене тоді кинула?
• А ти сам не знаєш?
• Ні. Пам’ятаю, що ти тоді на мене образилась.
• Образилась, бо ти настільки схиляв мене до інтиму, що мені було просто не приємно.
• Це була перевірка.
• Перевірка?! Яка до біса перевірка?
• Звичайна перевірка.
• Не нервуй мене.
• Я цього не роблю.
• Ти завжди це робив. І якщо ти так кажеш що це звичайна перевірка, то чого ти в мене випрошував його кожного разу як ми ішли гуляти?
• Вибач…
• Вибач і все?
• Я не хотів.
• А що ти взагалі хотів і хочеш зараз від мене?
• Я думав, що може ми продовжимо ті стосунки…
• Ми їх не продовжимо.
• Чому?
• Бо через місяць я виходжу заміж за свого хлопця.
• То ви заручені?
• Так.
• Чому зразу мені не сказала?
• Я ж не думала що ти вирішиш зустрітися та ще й не просто зустрітися.
• Я хотів відновити стосунки.
• Стосунки? Ти серйозно? Ми вже більше двох років з тобою не спілкуємось, а ти мені говориш про стосунки.
• Я і зараз би хотів їх продовжити.
• Немає сенсу. І ти думав, що я залишу свого хлопця, з яким я вже пів року разом, Це смішно. Ти б кинув дівчину заради мене, якщо б ви проходили такий термін? Звісно що ні.
• Заради тебе так.
• Значить ти б і мене кинув заради іншої.
• Не кинув би.
• Не будь таким самовпевненим. Всім відоме правило бумеранга. Просто не всі усвідомлюють його дію.
• Ти така гарна стала. Забув тобі сказати.
• Не заговорюй мене. Дякую, що приїхав побачити мене. Мені приємно що ти мене не забув. Але не варто було купляти цей букет троянд. Я його і так не візьму.
• Добре. Як знаєш. Наперед вітаю тебе з днем народження.
• Дякую за вітання. Але троянди все одно не візьму. Прощавай.
• Прощавай.

Вони розійшлися. Мілана пішла щаслива. Діма пішов розбитий. Він не очікував такого. Мілана не від того була щаслива, що він пішов засмучений, а від того, що вона не спокусилась.

Прийшла додому весела, щаслива. Її зустріла Анджела Іванівна.

• Добрий день, Мілано!
• Добрий день, Анджело Іванівно!
• Бачу ти дуже щаслива. Так довго на роботі затрималась чи з коханим?
• Та от зустрілась з колишнім. Він такий підлий.
• Що він такого зробив?
• Ви розумієте, він обманом витягнув мене з ним погуляти. Сказав що його двоюрідна сестра вчитися у Львові планує і попросив мене зробити їй екскурсію. Я звісно ж погодилася. А коли прийшла, то він мене чекав.
• І що далі було?
• Він чекав мене з великим букетом троянд.
• А троянди які?
• Червоні.
• Він такий романтичний. А це Артем?
• Ні, не Артем.
• А хто ж це?
• Це Діма. Я з ним зустрічалась ще два роки назад, а можливо і більше. Ну точно, що не більше трьох років назад.
• А скільки ти з ним зустрічалася?
• Близько двох місяців.
• Це зовсім нічого.
• Ну, а яка мета цієї зустрічі?
• Розумієте він хотів повернути назад стосунки.
• Як? Взяти і повернути назад?
• Так. Він думав, що я залишу свого хлопця і буду з ним.
• А ти б могла залишити Влада?
• Звісно, що я б не залишила Влада. Я хоч інколи і буваю на нього ображена, але не залишаю його. Тим більше міняти на людину, яка мене обманула. Обманув раз, то обмане і другий.
• Ти права, Мілано.
• Рада, що Ви погоджуєтеся зі мною.
• Бо ти маєш рацію.

Мілана була щаслива ще більше, бо Анджела Іванівна її теж підтримала. А зараз її чекало завдання. Їй треба було продумати своє свято. Звісно, що вона хотіла провести свій день народження лише з Владом.

• Добре, Анджело Іванівно, а зараз мені треба трохи відпочити, бо маю сьогодні побачення з Владом.
• Відпочивай, Мілано. Потім поговоримо з тобою після побачення.
• Гаразд.

Мілана одразу пішла до кімнати. Зразу лягла на диван. Їй так легко стало, що не можливо описати. Вона думала про ту зустріч з Дмитром. Чому він аж тепер згадав про неї? Чому не раніше? Хоч і раніше вона б все одно не залишила Влада самого. В неї були щирі почуття до Влада. Як ми вже знаємо, що закохалася вона в нього ще в день їхнього знайомства. Це було кохання з першого погляду.