Розділ 29. За містом.

На вихідні Мілана з Владом мали плани. Вони ще в середу розмовляли про те, що б провести час на природі. Тим більше свіже повітря потрібне. І ще відпочити від міської метушні. На природі можна розслабитись, відпочити і душею і тілом. Тим більше, якщо відпочивати удвох.

І от настали довгоочікувані вихідні. Цих вихідних вони чекали дуже довго. От виїхали вони за місто. Поки доїхали до річки вже настав вечір. З собою взяли канапки і солодку воду. Як приїхали, то зразу перекусили канапками. Далі по розкладу була романтика.

Сіли на заднє сидіння і обнялись. Через скло дивились на небо, тримаючись за руки. Так легко і добре було в той момент. Так тихо було, що вони відчували дихання та серцебиття один одного. Відчували тепло один одного.  І зараз саме найкращий час для розмов.

• Мені так добре з тобою, Мілано. – сказав Влад і ніжно обняв Мілану.
• І мені теж добре з тобою, Влад.
• Я б тебе нікому не віддав і не віддам.
• Я теж тебе нікому не віддам і не віддала б. – ще міцніше обняла його.
• Так?
• Так. Ні за що в світі я б тебе не віддала і не проміняла б ні на кого іншого.
• Ти найкраща в мене. І я тебе люблю за те, що ти в мене є, і буду любити завжди. – ніжно поцілував Мілану в її прекрасні вуста.
• Ти в мене один єдиний.
• І ти також в мене одна єдина.
• Ми стільки з тобою пройшли…
• І заслужили, щоб бути щасливими разом. Тільки разом і ніяк інакше.
• Тільки разом.
• І ми скоро будемо разом назавжди.
• Звісно, що назавжди.

Мілані завжди подобалося бути в його обіймах, тільки в його обіймах. Нічиї обійми її так не зігрівали як його обійми. Вона просто танула в його обіймах. Світ тоді здавався таким простим, коли її обіймав Владислав. Він настільки змінив її життя і її саму. Мілану просто не впізнати. Точніше вона сама змінилась. Чи змінилась вона так, якби була з Артемом чи з Крістіяном? А може б її змінив Олександр чи Костя? Ні, вона б не помінялася за ради них.

А з Костею тим більше би не залишилася через його характер і ставлення. Він не вміє взагалі нормальні відносини будувати з жінками. В нього немає тієї ніжності, яку бажає кожна жінка.

Як на рахунок Артема? То він не рішучий. На відміну від Артема в Кості є рішучість. Артем боявся щось робити сам. Він не міг прийняти ніяких рішень. Тим більше він навіть не запропонував Мілані зустрічатися. То що можна було б очікувати від нього? Лиш невпевненість і нерішучість він міг показати. Мілані такий варіант аж ніяк не підходив.

Щодо Крістіяна, то він не поганий. В нього хороший характер, добре серце. Мілані цікаво було з ним, хоч бачились один раз. Хоч і багатий він, одним словом мажор. Вона не дивилась на гроші. Але б не вибрала його. Крістіян не в її смаку.

Якщо взяти Сашу, то він взагалі не підходить їй. Він говорив, що любить її. Якщо подивитись на ділі, то перше місце в нього займав саме інтим. Стосунки в нього були далеко не на другому місці. На другому місці в нього була робота. Він хотів багато уваги до себе. І взагалі Саша не її типаж.

Всі ми пам’ятаємо про те, що в Мілани був знайомий Ростик. Невже не могла бути разом з ним? Вона вже давно його знала. Справа тут не лише в його роках. Мілані не подобається велика різниця в роках. Але то ще не всі причини. Просто Мілана вважала Ростика лиш другом. На іншу роль він не підходив. Мілана не хотіла псувати дружні стосунки. Вона і так знала, що нічого серйозного в них не вийде. А витрачати і його час, і свій вона не хотіла. Її таке повністю влаштовувало.

• Коханий, я не пам’ятаю чи розповідала тобі про те, що я в той день, коли ми з тобою домовлялися погуляти, ще з одним хлопцем гуляла.
• Так, кохана. А до чого ти це кажеш?
• Веду я до того, що мені сподобався з вас двох тільки ти. І хоч він теж хороший, але моя душа до тебе лежить.
• Мені так приємно це чути, сонце.
• І я б не могла бути ні з ким іншим.
• Я теж би не зміг бути ні з ким. Ти в мене є. Ти є тільки моя.
• Тільки твоя. А ти тільки мій один єдиний.
• Я радий, що доля нас звела. Ти така незвичайна, така мила, добра. В тебе такі гарні карі очі. Я милуюсь ними завжди. А ще мені подобається дивитися в них, коли вони блистять, як дорогоцінні камені.
• Мені подобається, коли ти дивишся на мене. Твій погляд такий щирий, ніжний і теплий.
• Мені подобаються твої ніжні, легкі руки. Коли ти ними доторкаєшся до мене, то я їх не відчуваю. Вони в тебе такі легкі, мов пір’їнки.
• Ти такий сильний.
• Це для того, щоб носити на руках тебе, моя принцесо.
• Я звичайна дівчина.
• Ні. Ти не звичайна дівчина. Ти принцеса, моя принцеса. А невдовзі і моя королева.
• Котик, ти такий романтичний.
• Я ж знаю, що ти любиш романтику.
• Ти багато знаєш, що я люблю.
• Я і повинен знати все, що любить моя киця.
• Ти такий в мене уважний і турботливий.
• Ти в мене теж уважна і турботлива. Я завжди бажаю опинитися в твоїх обіймах.
• І я теж того бажаю. Ти все, що в мене є.
• Ти моє багатство.
• Дорогий мій, я тебе люблю.
• І я тебе люблю, дорога моя.

Влад міцно обняв Мілану, щоб показати наскільки сильно вона йому дорога. Мілана, звичайно ж, відповіла тим самим. Вона така ніжна, така чуйна, слабка. А Влад саме той хлопець, який може зробити заради неї все. А зараз таких хлопців мало і таких дівчат теж.

• Влад, так не хочеться спати одній.
• Мілано, мені теж не хочеться спати одному. Вже чекаю того дня, як ми вже будемо чоловіком та дружиною.
• Я теж чекаю того дня.
• Ми дочекаємося, кохана.

Вони продовжували обніматися. Влад зігрівав її своїми обіймами. Він її пестив, грався з її волоссям. Мілані це дуже подобалось. А Влад був радий, що їй це подобається.

Він завжди переживав за неї. За весь час стосунків Мілана стала йому дуже близька. Він теж став близькою людиною для неї. Влад любив її дуже сильно. Він поважав її. Мілана була для нього ідеалом. Крім Мілани ніхто не був йому потрібен. А для чого йому інша, якщо в нього є Мілана? Вона ж його любить. А так як Мілана його ніхто не любить. Він би не пробачив собі того, якби розстався з нею. Він би ходив нервовий, курив би. Мілана би теж ходила нервова, але перша би не спішила миритись. Але довго би не думали і просто одночасно зробили крок на зустріч один одному.