Розділ 23. Зустріч з Костею.

Дні швидко минали. Так не помітно минув січень. Вже лютий. Наша Мілана дочекалася Дня Святого Валентина. Вона ще досі не вірила, що на День Святого Валентина або його ще називають Днем Всіх Закоханих буде не одна. Невже вона повірить, що кохання існує? Вона страшенно не любила цей день, а тепер вона буде його святкувати та ще й не сама. Але і в цей день на Мілану чекає ще так багато різних сюрпризів.

От Мілана пішла на роботу. На роботі навіть не присіла. Весь день не сідала ні трохи. Вона ж працювала з дітками. А за тими малюками треба дивитись. Всі знають які маленькі діти бешкетники. Але Мілана дуже сильно любить дітей. Вже навіть своїх хоче, але своїх ще швидко заводити.

Повертаючись з роботи, вона помітила як за нею їде чорна машина. Мілана налякалась і пришвидшила хід. Машина її наздогнала і перекрила дорогу. З машини вийшов Костя. Він попрямував до Мілани.

В Мілани промайнули думки: «Чому? Що він тут робить? Що від мене хоче? Що він мені зробить?».

• Що ти від мене хочеш?
• Поговорити хочу.
• Нам немає про що говорити. – сказала Мілана.
• Є. Нам є про що поговорити.
• І про що.
• Цікаво про що.
• Вибач, що тоді вдарив тебе.
• Бог вибачить, а я запам’ятаю.
• Не кажи так.
• А як казати, Костя? Ти зі мною як тоді повівся. Пам’ятаєш? Чи ти забув?
• Ні, я не забув.
• Та що ти? Серйозно?
• Я серйозно. Давай в машині поговоримо.
• Знову мене пов’яжуть?
• Ні. Я справді хочу нормально поговорити.
• Нормально то як?
• Точно не так як тоді. Це я тобі точно обіцяю. І не буду чіплятись до тебе. Мені справді важлива ця розмова.
• Добре. Я повірила тобі на слово.
• Я не порушую своїх обіцянок. Тим більше в такий чудовий день.
• Тоді приступимо до розмови.

Вони сіли в машину. Костя запропонував трохи від’їхати так як він перекрив дорогу. Мілана не заперечила. Вони від’їхали на обочину.

• І про що ти хотів поговорити?
• Про ту всю ситуацію, що була тоді в будинку. Я не хотів, щоб так вийшло. Вибач мене дурака. Я тоді повівся як ідіот.
• Ну все забули. І мені пора іти.
• На побачення з хлопцем?
• Так. А що таке?
• Та маєш ще час? Хоч ще п’ятнадцять хвилин. Будь ласка, я прошу тебе.
• Добре. Можу.
• Хочу поставити тобі декілька запитань.
• Добре. Питай.
• Скільки ти вже з Владом?
• П’ять з половиною місяців.
• Вже трохи є. Я чув, що він тобі пропозицію зробив.
• Так, зробив. А що це змінює?
• Та я просто сказав. Я радий за тебе.
• Дякую. А в тебе як на особистому?
• Все ніяк. А що ти йому відповіла?
• Я йому відповіла «так».
• Це добре. Ти молодець, що вмієш любити по-справжньому. Таких дівчат мало.
• Знаю, що таких мало. Та і хлопців хороших мало.
• Згідна з тобою.
• Мілано, я люблю тебе. Ще раз вибач, що так повівся.
• Все вже минуло. Я вже не ображаюсь.
• Ти така хороша. Я винуватий тож хочу вибачитись. Я дещо приготував для тебе. Тримай.
• Костя, я не можу взяти. Вони ж дорогі. Це ж від Лакоста.
• Але це ж твої улюблені парфуми. Бери, Мілано, ти їх заслужила.
• Дякую, але не варто.
• Бери. Ти ж давно про них мріяла.
• Ще раз дякую. Я вже буду іти. Ти мене приємно здивував.
• Ну тоді бувай.
• А і ще.
• Я тебе слухаю, Мілано.
• Тобі треба стати більш ніжним. Тоді познайомишся з кимось. Бажаю тобі всього найкращого.
• Дякую, Мілано. Тоді іди. Хай щастить. За парфуми не переживай. Скажеш, що від брата. Андріана я попередив.
• Добре. Дякую. Взаємно.

І Мілана вийшла з машини. Костя її приємно здивував. Вона навіть не очікувала такого. Невже той випадок поміняв Костю? Через стільки часу з’явився в її житті. Мілана щаслива прийшла додому.

• Доброго вечора, Анджела Іванівна!
• Доброго вечора, Мілано! Яка ти весела і щаслива. Що таке сталося? Влад?
• Не Влад.
• А хто?
• Ви не повірите.
• Кажи вже. Артем?
• А хто ж?
• Костя.
• Це той, що викрав тебе?
• Так. Але сьогодні мене приємно здивував. Я не повірила своїм очам.
• І як здивував?
• Я поверталась з роботи. Чую за мною їде чорна машина. Я почала швидше іти. Потім ця машина перекрила дорогу. Я думала, що знову в якусь халепу попаду.
• І що там?
• Він мене шукав, щоб вибачитись за ту всю ситуацію.
• Він молодець. Але це майже два місяці пройшло.
• Ну так.
• І він аж тепер вибачитися вирішив. Але все одно молодець. Ну і що далі?
• Він запропонував поговорити. Вибачався. І в знак свого вибачення він подарував мені парфуми від Лакоста. Мої улюблені.
• Він ще й вміє вгадувати жіночі забаганки.
• Це точно. Але мій Влад найкращий.
• Ну Влад це точно. Влад в тебе просто чудо.
• Дивіться які парфуми. В інтернеті знаходила точно такі.
• І яка їхня вартість?
• Вісімсот з половиною.
• Дуже дорогі.
• Це точно.

Мілана піднялась, бо до неї телефонував Влад. Вона була щаслива, що почує його голос. Вийшла з кухні.

• Привітик, котик. Я скучила.
• Привіт, котю. Я теж. Сьогодні побачимось.
• Я вже не можу дочекатись. Весь день чекаю зустрічі з тобою.
• Я теж, котя моя. А сьогодні вже побачимось.
• Вже хочу до тебе.
• І я хочу до тебе.
• Дуже сильно хочеш?
• Хочу обійняти тебе, а ще поцілувати.
• І я теж хочу обійняти тебе і поцілувати.
• Які плани на сьогодні?
• Ти ж відмовилась від того варіанту, що запропонував я. Я уважно слухаю твій варіант.
• Я пропоную сьогодні покататися трохи, погуляти і посидіти в машині.
• Можна і так. Гаразд, Мілано хай буде по-твоєму.
• Мені приємно, що ти зі мною погоджуєшся.
• Тоді через пів години зустрічаємось. Окей?
• Окей. Іду одягатись. До зустрічі.
• До зустрічі.