Розділ 21. Пройшли чотири місяці стосунків.

Вже пройшли чотири місяці стосунків. Їхні стосунки зміцніли від того часу, як вони перший раз були далеко один від одного і не знали чи взагалі побачаться. Влад і Мілана вже роздумували про подальші стосунки та свою сім’ю. Ніхто б і не подумав до чого може привести, на перший погляд, звичайне знайомство.

Мілана стала вже така доросла. Батьки вже не впізнавали свою дочку. Така доросла і така вже гарна дівчина. Така вродлива і чарівна. Нею можна тільки милуватися. Але батьки не знали наскільки їхня дочка ризикова. Вони б ніколи не подумали, що з такої тихої дівчини, яку в школі ображали, в коледжі теж були поодинокі випадки, може вирости така ділова дівчина, яка може за себе постояти.     Мілана так змінилась. Її просто не впізнати. І де та Мілана, яка була тринадцять років тому? Від неї ні сліду не залишилося.

Вона з Владом домовилася сьогодні зустрітися. Так не планували гучно відсвятковувати свої чотири місяці стосунків. Вони вирішили просто погуляти і провести сьогоднішній день разом.

Влад зателефонував до Мілани. Вона тут же одягнулася і вийшла до нього.

• Привіт, котику. Я так скучила.
• Привіт, котя. Я теж скучив.
• Мені вже навіть не віриться, що час так швидко пройшов. – сказала радісно Мілана.
• Так, дійсно швидко. Сьогодні рівно чотири місяці як ми з тобою разом.
• Знаєш, я сама не думала, що ми так довго будемо зустрічатися.
• Чому ти так думала?
• Бо ми з тобою дуже часто сварилися. І, якщо чесно, я вже кілька разів хотіла сказати тобі що нашим стосункам кінець, бо мене це вже дістало.
• То чому не сказала?
• Щось тримало мене. Не давало цього зробити. Не давало мені зруйнувати наше щастя.
• Цікаво ж що це так тримало?
• Почуття. Я ж любила тебе вже давно. Так, я тобі це швидко сказала, бо не могла стримувати їх в собі.
• Розумію тебе, Мілано. Це дуже важко.
• Важко тримати все в собі. Але я тримала все в собі.
• Потрібно зразу все говорити. Не потрібно тримати в собі.
• Менше знають інші, краще сплю я.
• Хороше правило. Ти досить розумна дівчина. Я це помітив давно. І скажу тобі, що не лиш розумна, а ще й до всього ж хитра і така інтригантка.
• Не треба мене перехвалювати. Я ж не винувата, що стільки маю талантів.
• В тебе безліч талантів. Ти сама є великим талантом.

Влад взяв її за руки і поглянув в очі. Він навіть не відводив від неї свого погляду.

• Мілано, я такий щасливий, що в мене є ти. Ніколи не думав, що зустріну таку дівчину як ти коли-небудь.
• Я теж така щаслива, що в мене є ти. Я теж не думала, що зможу зустріти такого хорошого хлопця як ти.
• Але я зустрів тебе, а ти зустріла мене.
• Ми зустріли одне одного.
• Ти правильно сказала, Мілано.
• Влад, я вже хочу бути твоєю. Але зараз не можливо. Ще не час.
• Ми поспішати не будемо. Але я хотів би знати, що ти хочеш саме?
• Тобто що я хочу саме?
• Таке весілля чи звичайну розписку?
• Звичайну розписку. Для чого стільки грошей викидати на вітер? Гроші нам і так пригодяться.
• Ти правильно думаєш, Мілано. Добре, що ти дивишся вперед, а не на сьогодення.
• Бо я хочу, щоб в майбутньому у нас всього вистачало.
• Це хороша думка, Мілано. Але я ще хотів поговорити з тобою.
• Про що саме?
• Про те, щоб нам спробувати жити разом хоч на вихідних. Як тобі така ідея?
• Мені подобається. Але давай це відкладемо вже на березень. Добре, котику?
• Добре, котю. Я повністю з тобою згіден.
• Я рада, що ти зі мною погоджуєшся.
• Я завжди буду з тобою погоджуватися.
• Це так мило, Влад.
• Ти наймиліша, Мілано.

Вони обнялись і взялися за руки. Гуляли парком і весь час розмовляли. Тут Мілана вирішила повернутись до теми про тих два дні.

• Влад, ти тоді мені казав, що скажеш про те, що в тебе в голові творилось. Але ми не повертались до цієї теми. Вже місяць пройшов від того дня. Але я б все ж хотіла поговорити на цю тему. Ти вибач. Але нам варто обговорити цю тему. Про всі події ми поговорили ще тоді, а от про власні переживання відклали.
• Я хотів тобі теж запропонувати цю тему. Знаю, що вона не легка для нас двох, але потрібно поговорити про це, щоб більше не повертатись до цієї теми.
• Ти правий, Влад. То ж ми вже сьогодні вирішимо це питання, бо більше ніяких інших питань в нас нема. А вирішувати потрібно все в міру попадання цих питань до нас.
• Я згідний з тобою, Мілано. Бо відкладати нема вже куди. В нас стосунки піднялися на інший рівень. І треба вже вирішити це питання.
• То що тоді коїлося в твоїй голові? Мені цікаво все почути.
• Коли ти пропала. То мою голову навідували різні думки. Лиш не ображайся.
• Добре. Це вже і так пройшло. Та й я думаю, що б так само подумала.
• Коли ще не отримав від Ростика твого листа, я подумав що ти мене кинула. І зараз розважаєшся з іншим хлопцем. Але серцем відчував, що ти в якійсь халепі.
• Повір, я б за тебе теж саме подумала. Якщо людини довгий час немає, вперше ж саме такі думки приходять, а потім ми починаємо думати про те, що людина може бути в небезпеці.
• Тоді, коли я прочитав твого листа. Я ледь не розплакався. Вибач мене. Я настільки на тебе давив, щ в тебе маю бути лиш я один, що ти навіть боялася сказати, що до тебе причепився цей Костя. Я винуватий, що ти пішла сама вирішувати ті справи. А взагалі то я мав з ним поговорити.
• Вже як є, так є. Назад час не повернеш. Ти думаєш, що я не хочу повернути час назад і нікуди не іти, а залишитись вдома, щоб цієї розмови взагалі не було?
• Розумію тебе, Мілано. Але якби я не був такий ревнивий, то він би тебе не вдарив, а розбирався би я з ним.
• Все, Влад. Не вини себе. Я не хочу, щоб ти винив себе.
• Добре, Мілано. Не буду. А що в тебе?
• Я тоді думала, яка ж я дурепа. Не треба було мені взагалі іти з ним назустріч. Якби я посиділа вдома або ж запропонувала йому вирішити по телефону це питання, то цього теж би не було. А я просто завжди сама вирішую свої питання.
• Ти хочеш бути самостійною.
• Звісно. Коли я була зачинена на ключ, то я вже втратила всю віру на порятунок. Я вже не вірила, що я буду тут стояти з тобою. Я вже думала, що залишуся в тому проклятому будинку.
• Але я б тебе не залишив. Я тебе люблю, Мілано.
• І я тебе люблю, Влад. Як добре, що ми знову разом.
• А скоро будемо разом і назавжди.
• Ще довго чекати.
• Але це того варто, щоб почекати. Ми вже більшу частину почекали, то ж почекаємо і меншу частину. Там вже і не так багато.
• А коли плануємо нашу розписку, котику?
• Коли ти захочеш. Коли будеш готова, котю, тоді і зробимо.
• Мені не так важлива дата, як те що буду я вже з тобою.
• Тоді можна якраз після твого дня народження.
• Ти серйозно, котику?
• А ти не хочеш так, котю?
• Чому зразу не хочу? Я завжди буду згідна з твоїм рішенням.
• Мілано, а я буду погоджуватися з твоїм рішенням.
• Ми рішення будемо приймати разом, але ти будеш в насій сім’ї головним.
• Мілано, ти в мене найкраща. Ти дуже розумна дівчина, я в тобі не помилився.
• І я в тобі теж не помилилась. Ти саме той, хто мені потрібен.
• А ти є та, що потрібна мені.