Розділ 20. Життя з чистого аркуша.

Це вже останній день старого року. Мілана весь день на роботі тільки про те і думала, щоб швидше прийти додому. Адже ці два прокляті дні її вимучили і морально і фізично.

Ідучи вже додому, а звільнилась аж половина п’ятої. Вона всю дорогу і думала про новорічну ніч.

Прийшла додому. Анджели Іванівни не було. На столі лежала записка. Мілана взяла її і почала читати.

« Міланочко, я прийду о восьмій годині вечора. Нікуди не іди. Маю до тебе розмову.».

Мілана поглянула на годинник, лиш п’ята година. В неї ще був час, щоб привести себе в порядок і спалити те плаття і туфлі. Спочатку вона спалила плаття і туфлі в каструльках. Диму було багато на кухні. Вона швидко ввімкнула витяжку і повідчиняла вікна: на кухні і в кімнаті. Через пів години на квартирі було свіжо. Ніде не чути диму. Ті залишки, що не згоріли, вона викинула в смітник. Діаманти вона надіслала до ювелірної фабрики, вказавши що це від аноніма. Мілана не хотіла вказувати себе.

Потім пішла прийняла ванну. Ніжилась дві години. На годиннику вже було пів восьмої. Мілана швидко одягнулась, зробила маску для обличчя. Потім все змила і нанесла крем. Через пів години прийшла Анджела Іванівна.

• Добрий вечір, Міланко! Бачу в тебе хороший вигляд і настрій.
• Добрий вечір, Анджело Іванівно! У Вас також. Як не як, а сьогодні останній день старого року.
• Є якісь плани?
• Не знаю. Влад ще нічого не казав. А у Вас?
• З коліжанками. Підемо до ялинки. А потім до Богданівни.
• Гарно Вам відпочити і повеселитись, і гарно зустріти Новий рік.
• Дякую, Мілано. І тобі того ж.
• Дякую.

Вони ще трохи посиділи, поговорили і попили каву.

• Ну все, Мілано. Мені пора. Вже і так десята година.
• Удачі!
• Дякую, квітко.

Анджела Іванівна встала і пішла до коліжанок. Мілана залишилася вдома сама. Невже вона буде сама в цю новорічну ніч. Мілана вже була готова до всього. Всі три новорічні ночі , вона теж була сама. Якщо і ця ніч буде така сама, то вона не розчарується. Мілана знає, що їй не щастить в стосунках.

Тим часом Влад знову зняв квартиру на всю ніч. Підготував все для романтичного вечора. Купив шампанське, фрукти, шоколадки, цукерки, ароматичні свічки. Сьогоднішній вечір він продумав так як має бути. Це так би сказати вибачення за те, що не відсвяткували їхні три місяці разом. Адже термін не малий. Підготувавши все, Влад зразу зателефонував до Мілани. На годиннику вже була половина одинадцятої.

• Привітик, сонечко. Одягайся. Я буду в тебе рівно через десять хвилин.
• Привітик, котику. Добре. Я і так майже готова.
• Тоді чекай мене. Цілую і обіймаю.
• І я тебе цілую і обіймаю.

Поставили одночасно телефони. Мілана одразу пішла одягатися. Через десять хвилин вона була готова. На ній була сорочка та чорна спідниця. Макіяж був легкий, вечірній. Вже чекала його. Тут через п’ять хвилин Влад зателефонував.

• Сонце, виходь. Я вже під’їжджаю.
• Добре, котик. Тільки взуюсь і візьму курточку і виходжу.
• Кошеня, не забудь шапочку. Я не хочу, щоб ти промерзла. На вулиці холодно.
• Добре, котик. Зараз буду виходити.

Поклали одночасно телефони. На телефоні без п’ятнадцяти хвилин одинадцята. Ще одна година і п’ятнадцять хвилин до Нового року. Мілана швидко одягнулась і вже вийшла з квартири. Спускалась по сходах і хвилювалась страшенно, ніби ішла з Владом на перше побачення. А бачились вже не раз.

Мілана вийшла з будинку. Влад вже чекав її. Вони швидко пішли один одному назустріч. Вони одразу взялись за руки. Влад її тепло, а вона відчувала його. І ця іскорка, яка з’явилась на першій їхній зустрічі, коли він її чекав, повторилась ще раз. Але вона була ще яскравішою і теплішою. Він поцілував Мілану в губи. Потім обняв і сказав:

• Сонце, нам пора вирушати. Треба встигнути до дванадцятої. Я приготував для тебе сюрприз. Думаю тобі він сподобається.
• Тоді поспішімо, котику. Я навіть не сумніваюсь в твоїх талантах.
• Вельми вдячний.
• Прошу.

Влад провів її до машини. Відчинив перед нею дверку. Вони були на місці через двадцять хвилин. П’ятнадцять по одинадцятій вони вже зайшли до квартири. Він ввімкнув світло. А там така краса. Влад так постарався. Все підготував: шампанське, фрукти, шоколадки, цукерки і так далі. Але в нього ще був маленький сюрприз для Мілани.

• Сонце, зараз запалю свічки, а ти сполосни бокали. Потім я поріжу фрукти. А ти відкриєш коробку цукерок і шоколадки.
• Добре, котик.

Кожен з них швидко все зробив. На годиннику вже була половина дванадцятої.

• Сідаймо, кохана. Вже час.
• Окей, коханий. Ти в мене найкращий. Я така рада, що ти в мене є. І ти так чудово продумав. Дякую тобі, що ти є в мене.
• Кохана, і я вдячний тобі, що ти в мене є.

Вони обнялись. Потім почали цілуватись. І знову перейшли до обіймів. Так в обнімку сиділи до без п’яти дванадцятої.

Потім він глянув на телефон була без п’яти дванадцята. Швидко відкрив шампанське і налив в бокали.

Він хвилюючись сказав їй:

• Кохана, в тебе такий чарівний погляд. Хочу милуватись ним завжди. Ти для мене все.
• І ти для мене все, коханий.

На годиннику вже без двох хвилин дванадцята.

• Кохана, я дещо підготував.
• Коханий. Цікаво ж що?
• Дізнаєшся в Новому році.

Він її поцілував. Вони цілувались до рівно до дванадцятої. Він швидко дістав з кишені маленьку коробочку з каблучкою і сказав:

• Кохана моя Мілано, ти будеш моєю дружиною?
• Звичайно, що буду, коханий. Буду тільки твоєю.
• А я буду тільки твоїм. Я не хотів довго чекати. А того дня, коли я не зміг зателефонувати до тебе, я зрозумів, що ти все, що в мене є.
• Дуже сильно люблю тебе.
• І я тебе люблю. І не хочу тебе більше втрачати. Хочу, щоб ми вже були разом назавжди.