Розділ 18. В понеділок вдома.

Понеділок в Мілани розпочався досить добре. З роботи відпросилась. Могла трохи відпочити від всіх цікавих подій в її житті. Адже стільки всього сталося. Дівчині потрібен був хороший відпочинок, хоч на весь тиждень. Добре що і так на день відпросилась з роботи. Але повністю відпочивати вона не хотіла. Скоро Новий рік. І то лиш в неї є три дні. Треба прибрати на своїх поличках. Почистити взуття, попрати весь одяг. Нема коли відпочивати і розслаблятися. Та ще й викинути весь непотріб.

Все те, що Мілана запланувала зробити цього дня, вона швидко виконала. Але найважче це все переосмислити. Переглянути все життя, яке в неї пройшло за ті два дні в тому будинку. А що було би, якби вона не продумала все? Де б вона була зараз? Звичайно, що в тому проклятому будинку. А з ким була би? З тим бандитом Костею. З бандитом теж цікаво було би жити. Багато грошей і так далі. Отримуєш все що хочеш за певну поведінку. Але бандит є бандит. Все ж від такого життя ніякого щастя. Лиш  поруч гуляє небезпека. Та і для чого зв’язувати своє життя з бандитом? Він все одно не дасть тих почуттів, тих емоцій. І хоч в тисячу разів Костя багатіший, ніж Влад. Але Мілана не бачила його поряд з собою. Та і не милий їй він був.

Мілана багато чого думала в цей день. Вона не могла повірити, що стільки багато чого пережила за ці два прокляті дні. Не могла повірити в те, що з нею сталося таке ж як і в тих мелодрамах по телевізору. Вона відчула все на собі. Всі почуття, всі емоції, всі страхи, жахи вона побачила на свої власні очі. Хоч на фото цей Костя виглядав зовсім милим хлопцем. Мілана зрозуміла, яку помилку вона зробила. І ця помилка ледь не коштувала їй щастя, яке вона так берегла. Вона могла зруйнувати його власними руками всього лиш за два прокляті дні. А будувала це щастя цілих три місяці. А що було би, якби вона зустрічалася з Владом пів року і отак би зіпсувала, зламала своє щастя всього за два дні. Це було би вдвічі боляче для них обох. Хоч із раз це було би не менше боляче. Що важко будувалось, то легко розвалити. Кожен свій крок треба обдумувати. Не треба так ризикувати як Мілана. Хоч вона не винувата. Всі ми помиляємося. Вона хотіла вирішити всі питання сама. Знаючи, що Влад ревнивий, вона не розповідала йому про Костю. Так, вона боялася, що Влад не так зрозуміє. І вона пішла на великий ризик, щоб зберегти свої стосунки. Хоч знала, що не все буде гладко.

І от Мілана лежала на дивані з думками про ті два жахливих дні. Їй зателефонував Влад. Вона зразу взяла телефон.

• Привіт, Влад. Я скучила за тобою. Як ти? Як робота?
• Привіт, Мілано. Я теж скучив. Я добре. Робота добре. Скоро запущу свій бізнес в повну дію. А ти як, сонце?
• Трохи погано, котику. Сьогодні на роботу не ходила. Відпросилась. Завтра вже піду. Не буду ж до кінця цього року сидіти вдома.
• Ну це точно. Але варто би ще хоч один день вдома побути.
• Котику, я збожеволію від цих думок про пережиті ті два дні.
• Я розумію тебе, котю. Не сумуй. Завтра вже побачимось. – сказав Влад.
• Я рада, що завтра вже побачимось. Добре, що вже завтра на роботу.
• Трохи краще тобі?
• Так, трохи краще. Хоч фізично відпочила. А завтра на роботі відійду від тих думок.
• Це добре. Я не знаю як ти з цим впоралася.
• Терпіння і віра в краще, котику. І ти даєш мені сили жити далі. Дякую, що ти в мене є.
• І я тобі дякую, що ти в мене є і зробила мій світ яскравим.
• Хочу вже в твої обійми. Хоч сьогодні я в них була.
• І я теж хочу в твої обійми. Дуже сильно скучив.
• Я вже тоді не вірила, що буду знову з тобою, що зможу тебе побачити, поглянути тобі в очі.
• А я вірив, що зможу тебе побачити. Я жив ці два дні вірою в те, що буду з тобою. Я налаштовував себе тільки на хороше. Знаю, що мені трішки простіше було, бо я не бачив того всього жаху, який ти пережила. Але я відчував, Мілано…
• Що відчував, Влад?
• Я відчував, що ти в небезпеці. Але не знав в якій і  як тобі допомогти. Добре, що Ростик так вчасно з твоїм листом. Тоді я вже більше мав інформації про те, що ти в небезпеці.
• Я підстрахувалась.
• Це добре, що ти так продумала.
• Я відчувала, що там щось не чисто, якщо він написав, щоб я прийшла сама і нікого не повідомляла про цю зустріч.
• Ти молодчинка, що хоч Ростика повідомила. А якщо б взагалі цього не зробила, то щоб було?
• В мене був ще запасний план.
• Який?
• Пам’ятаєш про те, як я змогла погуляти з тобою із тим хлопцем Крістіяном?
• Так. Ти б звернулась до нього?
• Так. Бо в мене іншого виходу не було би. Не ображайся. Просто в такому випадку, тобто в такій ситуації, для порятунку потрібно використовувати всі методи.
• Ну тоді б я був йому дуже вдячний. І я не ображаюся на тебе, Мілано. Я тебе розумію. Я б зробив так само на твоєму місці.
• Як добре, що ти мене розумієш. Ти в мене найкращий.
• І ти в мене найкраща, Мілано.
• Добре, котику. Іду я підготуюся до завтрашнього робочого дня.
• Добре, кицю. Потім наберемось.
• Обов’язково. Цілую і обіймаю.
• І я тебе цілую і обіймаю.

І поставили слухавку одночасно. Мілана щаслива побігла на кухню, бо почула, що Анджела Іванівна повернулась додому.

• Добрий вечір, Анджела Іванівна. Як Ви?
• Добрий вечір, Мілано. Добре. А ти як?
• Сказати Вам правду?
• А що сталось? Ти ж наче додому їздила.
• Не зовсім. Я вирішувала деякі питання з тим Костею. І затрималась аж на два дні. Краще б я того не робила, адже могла втрати Влада через свою дурість.
• І що сталося?
• Він мене викрав на Замарстинівській.
• Як? Він сам?
• Ні, не сам. Під’їхав чорний джип. В машині було п’ять хлопців. Ну п’ятий водій. Тих четверо хлопців кинулись на мене і впіймали мене. Занесли до машини і зв’язали мені руки і ноги.
• І що далі?
• Завезли мене до його будинку. Але перед тим дали понюхати мені якийсь порошок і я заснула. Потім проснулась в чудовій кімнаті, але була зачинена на ключ. Потім зустрілась з тим Костею.
• А він гарний?
• Блондин з блакитними очима. Але він мені не милий.
• І що далі?
• Він дав мені червоне плаття і туфлі. Потім покажу. Потім взяв мене на руки і заніс в спальню і кинув просто на ліжко, яке було засипане трояндовими пелюсткам.
• О це так. А далі що?
• Він хотів зайнятися зі мною сексом. Вже хотів навалитися на мене. Але я вирішила схитрувати і сказала, що вагітна.
• А він що?
• Вдарив мене в обличчя. Потім сказав, що мені зроблять аборт і потягнув мене до моєї кімнати. Потім зачинив на ключ. Наступного дня він дозволив мені ходити в будинку, бо сам поїхав гуляти. І я скористалась його відсутністю і зв’язалась з Владом.
• І Влад тебе викрав?
• Так. І я така щаслива.
• Це так ризиковано і романтично, Мілано. Але ти і ризикуєш.
• Я це вмію і практикую. Але це вже востаннє.
• А Владу розказала про ту ситуацію? І що він?
• Розказала. Бо боятися вже не було куди. Він мене зрозумів. І нормально відреагував.
• Це добре.
• І знаєте, ми більше зблизились за ці два дні, ніж за ці три місяці.
• Ну таку ж розлуку і небезпеку перенести.
• Це точно.
• Але більше так не ризикуй. А якби не так сталось?
• В мене ще був запасний план. Це той хлопець Крістіян.
• Але ти і хитра.
• Всі ми жінки хитрі.
• Молодець.
• Гаразд. Іду йому зателефоную. Побажаю солодких снів. Завтра на роботу, то ж треба виспатись добре. Добраніч.
• Добраніч.