Розділ 12. Ні відбою від нового кавалера.

Ранок розпочався дуже швидко. Її розбудила Анджела Іванівна, бо в двері постукали. Відкривши двері, Анджела Іванівна побачила кур’єра з квітами.

• Мілано! Прокидайся! – голосно сказала Анджела Іванівна.

Потім звернулась до хлопця-кур’єра.

• Ви зачекайте. Я піду її покличу.
• Добре. Я зачекаю. І так мені оплатили час. Так що можу ще дві години тут стояти.

Анджела Іванівна дослухала його до кінця, а потім кивнула йому, що зараз піде і приведе Мілану. Вона попрямувала до кімнати, а Мілана вже прокинулась і сказала:

• Хто там? Чому Ви мене розбудили? Щось важливе?
• Мілано. Ну там.
• Що там?
• Там хлопець-кур’єр.
• Ви щось замовляли, бо я ні?
• Ні. Нічого не замовляла. Це тобі там сюрприз є.
• Який ще сюрприз?
• Піднімайся і побачиш.
• Добре. Вже буду іти.

Мілана швидко піднялась з дивану і попрямувала до вхідних дверей. Там її чекав кур’єр.

• Доброго ранку! Вам просили передати ці квіти.
• Доброго ранку! Я вдячна. Але хто це зробив?
• Будь ласка, поставте свій підпис, що ви отримали їх.
• Гаразд. Ще раз дякую.

Мілана швидко залишила свій підпис, в знак того, що отримала цей  подарунок. Хлопець, який приніс квіти, швидко пішов, зачинивши за собою двері.

Мілана взяла квіти. Понесла їх до кімнати і задумалась: « Цікаво ж хто цей таємний шанувальник. Надіюся не якийсь божевільно закоханий в мене. І він ще й до того ж знає мій смак. Троянди червоні. Ого їх там рівно сімнадцять квіток. Круто. Він навіть дуже щедрий. А це що? Це якась записка. Зараз дізнаюсь, хто це зробив.».

Вона дістала записку, яка була рожевого кольору і перев’язана червоним бантиком. Розгорнула її, щоб прочитати. Там вона побачила такий рукописний текст.

« Дорога дівчино з карими очима. Ти так і не відповіла на моє останнє смс. Але я не ображений на тебе. Я підготував тобі ще багато сюрпризів. Не захочеш по любові. Я впевнений, що зможу купити твоє кохання. А якщо ж ні. То викраду тебе. Кохаю тебе безмежно.

                                                                                       Назавжди твій Костя.»

Дочитавши всю записку до кінця, вона враз подумала: «Звідки він знає, де я живу? Він взагалі забагато знає.». Мілану насторожило, що цей Костя так багато про неї знає. Невже він слідкує за її особистим життям? І тут до неї телефонує невідомий номер. Мілана тут же взяла слухавку.

• Алло. Це хто? Що ти від мене хочеш?
• Привіт, дівчино з карими очима. Невже не впізнала мене?
• Якраз таки добре впізнала. Це Костя. Тобто Костянтин Іванович.
• Молодець. В тебе чудова пам’ять. Мені б таку жінку, як ти.
• Не наглійте! В мене є хлопець.
• І скільки ви разом? Давай угадаю. Всього лише три місяці. Це смішно. Такі стосунки можна легко розірвати.
• Не можна. Я дуже сильно його люблю.
• Любиш? А чому не кохаєш? Любити можна все і всіх, а от кохати лиш одного. То може і мене теж будеш любити, а потім вже і покохаєш?
• Не буде цього ніколи. От побачиш, що кохання не можна купити.
• Я знаю, крихітко, що ти любиш гроші.
• А хто їх не любить. Всі люблять.
• А він тобі їх не дасть в тій кількості, в якій можу я. То ж подумай.
• Але не любов за гроші. Я не ступаю на такий ламаний шлях. Бо не з грошима жити.
• Я тобі кажу подумай. З ким краще зі мною чи з ним?
• Ти хочеш купити мене дорогими подарунками? Знай, що почуття не продаються. І не став мене перед вибором. Тебе не виберу. Якщо не з ним, то з тобою не буду. Буду з іншим.
• Ну, але є ще один нюанс. Я працюю в шоу-бізнесі. А твій хлопець звичайний бізнесмен, хоч і досить успішний. Я подарую тобі популярність. Так що добре подумай. Іншого тобі не треба і його теж. Тобі потрібен тільки я.
• Мені не треба ні грошей твоїх, ні подарунків твоїх, ні популярності і навіть тебе. Я буду з ним.
• Ми побачимо кого ти вибереш. І я навіть не сумніваюсь, що вибір буде на моїй стороні.
• Навіть не мрій. А хоча можеш мріяти – це не шкідливо.
• Мені подобається твій розум. Я вже говорив, що пам’ять хороша. А розум ще кращий. Мені б таку жінку.
• Відчепись від мене. Не пиши мені і не телефонуй. Дай мені спокій.
• Я не зупинюсь, поки не будеш моєю.
• Говори що завгодно. Але твоєю я не буду. Ніколи! Чуєш мене? Ніколи!
• Ми ще побачимо. Не будь такою впевненою, крихітко.
• Прощай.
• Не прощай. Тебе чекають сюрпризи.
• Дякую за квіти. Але більше мені від тебе нічого не треба.

Сказала і кинула слухавку. Костя не хотів з нею вести спір, тому не телефонував.

Кожного дня їй приходили квіти на роботу. А на квартиру різні м’які іграшки. Біля її дивану бувало багато ведмедиків, зайчиків. Мілана вже не мала, де їх ставити.

Як щодо стосунків з Владом, то в них було все чудово. Вже завершувався третій місяць стосунків. Їхні почуття все міцніли і міцніли. Але Мілана страшенно переживала, щоб ніхто не сказав це Владу. Адже він дуже ревнивий. Або він, або ж без нього. Влад не буде в цих любовних трикутниках приймати участь.

Мілана як могла відшивала Костю. Але Костя був самовпевнений і наглий. Весь час закидував її різними дорогими подарунками, то сукні, то кофти і т.д.

Мілана розуміла, що краще повідомити Влада про цього невідомого шанувальника і попросити його допомоги. Так буде правильніше. Але вона боялась реакції Влада. Бо посваритися можна через будь-яку дурницю. Так обмірковувала Мілана весь день. Так і не наважившись розказати Владу про Костю і попросити його допомоги, Мілана пішла спати.

Що ж робити, якщо дістає нав’язливий кавалер? Правильно буде, якщо сказати про це своєму хлопцю. Хоча інколи ми цього не робимо тільки через те, що розпочнуться ревнощі. Але, якщо правильно все пояснити, то можна не лише вирішити дану проблему, а ще й заслужити довіру свого хлопця.