Розділ 11. Новий хлопець в житті Мілани.

Як і перший місяць стосунків, так і другий місяць стосунків швидко минув. В житті нашої Мілани появилось багато світлих моментів.

Розпочався третій місяць стосунків. І в них було заплановане побачення на суботу. Як сказав їй Влад, що він щось придумав, то Мілана вже продумала, що вона одягне і який зробить макіяж.

Наступила вже субота. Наша Мілана довго спала. Прокинулась близько дванадцятої. Вмить згадала що побачення на п’яту годину вечора. Почала готуватися зразу. Швидко застелила диван, підмела в кімнаті, на кухні і в коридорі. Одягнулась і винесла сміття. Швидко повернулася додому.

На годиннику половина першої години. Мілана приготувала собі їсти. Швидко пообідала. І вже почала приводити себе в порядок. Помила обличчя, почистила зуби, зробила маску для обличчя. Потім через п’ятнадцять хвилин змила все. Після цього нанесла крем. Потім трішки тональним кремом, а вії підмалювала тушшю. І на цьому вирішила зупинитись. Краще природня краса. Адже Влад їй казав, що і без макіяжу вона йому подобається.

На диван акуратно поставила джинси і в’язаний светр. Одяг був готовий.

А тепер Мілана вже вирішила трохи виконати вправи. Треба ж себе тримати в формі. Після зарядки ще трохи прилягла. Потім ще зробила собі капучино і вже чекала п’яту годину. І тут їй зателефонував Влад:

• Мілано. Я через п’ятнадцять хвилин буду виходити. Так що починай одягатися.
• Добре. Як будеш доходити, то зателефонуй, щоб вийшла до тебе.
• Обов’язково.

Знову поставили слухавку одночасно. Мілана швидко одягнулася. Підійшла до дверей, щоб вже вийти і тут їй зателефонував Влад.

• Мілано, я вже доходжу до тебе.
• Я вже виходжу.

Вони поклали слухавку. Мілана вийшла з дому і Влад її зустрів. Вона швидко підбігла до нього. Влад її обняв і прижав до себе. Вони поцілувались. Взялись за руки і пішли. Біля дому стояла його машина. Він відкрив перед нею двері, як джентльмен перед своєю дамою. Подав їй руку і вона сіла в машину, потім сів сам, попередньо зачинивши машину за нею. Вони поїхали до парку, що знаходився біля Високого Замку. Не далеко зупинились. Влад вийшов, відчинив дверку і подав їй руку. Мілана вийшла з машини. Він зачинив машину і вони пішли. Трохи прогулялись парком і швидко повернулись до машини.

• Так класно. Нічне небо із зорями. Це така…
• Це така романтика. – додав Влад.
• Цікаво що наступне в тебе за планом?
• Мілано, це сюрприз. Сідай в машину. – він знову повів себе як джентльмен.

Мілана сіла. Потім Влад сам сів в машину. Він обняв її і поцілував. Завів машину і вони поїхали.

• Маю для тебе ще один сюрприз. – сказав він.
• Ти хотіла романтику. Я теж не проти романтики. Тож побачиш, що я придумав. Надіюсь тобі сподобається.
• Ти мене заінтригував. Ти багато вгадав із того, що я хочу. Може і сьогодні вгадав теж.
• Все, Мілано. Ми вже на місці.

Вони під’їхали до будинку. Вийшли з машини. Підійшли до вхідних дверей. Потім швидко піднялися на третій поверх. Зайшли на квартиру. На столику  стояли пляшка вина, шоколадні цукерки і свічки.

• Ну якось так.
• Це так романтично. В житті такого не бачила. Але це ж дорого. Мені все подобається. Мені так приємно, що ти стараєшся.
• Я радий, що тобі сподобалося. А зараз перейдемо до нашого вечора.
• Окей. Тобі допомогти?
• Так, Мілано. Відкрий холодильник і візьми фрукти. Поріж їх. А я візьму бокали, запалю свічки і відкрию вино.
• Добре.

Мілана взяла фрукти: яблука, ківі і банани. Яблука та ківі помила, а потім почистила та порізала. Акуратно поставила на тарілочку. Потім почистила банан. Теж порізала. І тарілочку поставила на столик.

• Ти так швидко. Молодець.
• Не люблю затримуватися довго.
• Хех. Молодець! Ну добре. Сідаймо.

Влад відкрив вино. Налив в бокали на половину лише. Взяв бокал і Мілана теж.

• За приємний вечір! І вітаю тебе, Мілано! Ми вже разом два місяці.
• Тебе також вітаю. За приємний вечір!

Вони ледь торкнулись бокалами і випили вино. Влад швидше, а Мілана насолоджувалась смаком. Потім він взяв банан і почав годувати Мілану, а вона його. Це так мило, коли один за одного дбає, один одному допомагає і так далі. Потім ще два рази випили. Довго ніжно цілувались. А потім обнялись і почали розмовляти.

• Аж не віриться, що вже два місяці пройшли.
• Це так, Мілано. Так, пройшли вже два місяці. Мені теж не віриться.
• І ти тоді дочекався мене.
• А якби не дочекався, то цього б не було.
• Ну якби я перша не проявила ініціативу, то ти б і не чекав мене.
• Це точно, Мілано. Я не знаю чи б написав тобі. А ти цікава дівчинка.
• Я просто звикла отримувати те, що я хочу.
• Пам’ятаю як розповідала, що в той день тобі вдалося двох зайців одним пострілом.
• Хах. І таке буває. По обставинах все прорахувала, а з часом прорахувалась.
• Ти в стосунках так само робила? Я про двох зайців.
• Ні. Я не ходжу наліво.
• То добре. Бо якщо б ти таке зробила, а я б дізнався. То нашим стосункам кінець був би.
• Ти вже казав. А я дорожу тим, що маю.
• Я теж, Мілано.
• Влад, це вже пів одинадцятої. Мені треба збиратись. Я б хоч і до ранку з тобою була, але нам обом треба відпочити. Ще завтра погуляємо.
• Добре, сонечко. І називай мене котиком не лиш по телефону. Я теж люблю ласку.
• Окей, котик. Тоді ідемо.

Влад почекав поки Мілана взується, а потім подав їй курточку і допоміг одягнути її. Потім подав їй сумочку і шапку. Поцілував її в щоку і почав сам взуватись. Вже, виходячи з квартири, одягнув курточку.

Вони попрямували до машини. Сіли і поїхали. До її дому швидко доїхали. Він зупинив машину. Вони вийшли.

• Кот. Дякую тобі за такий гарний вечір. Мені приємно з тобою проводити час.
• І я тобі вдячний, кошенятко.