Розділ 8. Раз і назавжди.

Зранку Мілану розбудив телефонний дзвінок. До неї телефонував Артем. Хоч Мілана не хотіла взяти телефон, але все ж таки взяла.

• Алло.
• Привіт, Мілано. Я сьогодні їду вже за кордон.
• Привіт. Як? Вже їдеш?
• Так, вже їду. Я вже в Стрию.
• То скільки ти будеш?
• Близько трьох місяців.
• Зрозуміло. Артем…
• Що таке, Мілано?
• Я маю тобі дещо сказати.
• Тоді скажи.
• Не зараз. Хай все добре обдумаю. І давай не зараз розмовляти. Я ще спати хочу. Потім наберу.
• Тоді вже напишу як буду в Польщі.
• Добре. Щасливо.
• Дякую, киця.
• Немає за що.
• Дивно, що ти ні одного слова ласкавого не сказала.
• Давай не зараз. Я спати. Приїдеш напиши. Тоді обговоримо цю тему.
• Добре. Якщо так хочеш, то хай буде по-твоєму.
• Па.
• Па.

І вони одночасно поклали слухавку. Але Мілана вже не лягла спати. Вона була рада, що нарешті всі питання вирішить. Вона весь день провалялася на дивані. Вставала лиш, щоб поїсти і попити. Ближче до вечора вона ще трохи розмовляла з Анджелою Іванівною. Перед сном ще поговорила з Владом і задоволена вклалася спати.

Неділя розпочалася в неї з ранкової зарядки. Анджели Іванівни вдома не було, бо вона пішла до церкви. А Мілані нічого іншого не залишалося робити як навести лад на квартирі трішки і знову зарядка.

Мілана підмела в кімнаті, на кухні та в коридорі. Потім поскладала всі речі на своїй поличці. Після цього Мілана ще трохи поприсідала, покачала прес і трішки прилягла. Довго вона не лежала, бо шлунок не дав їй цього зробити.

Мілана встала з дивану. Швидко вона опинилася на кухні. Підготувала сковорідку, мисочку, тарілочку, виделку, олію. Потім взяла картоплю. Почистила сім картоплин, помила і швидко нарізала їх. Тоді, включивши газ,  поставила сковорідку і влила олію. Сама ж сіла і чекала, щоб як сковорідка підігріється всипати туди картоплю.

І от наша картопля вже смажиться. Мілана як справжня господиня перемішує її, щоб не підгоріла. Через двадцять п’ять хвилин вона вже досмажила картоплю і вона апетитна була вже на тарілочці.

Мілана була задоволена своєю роботою. І поїла смачно, і прибрала гарно. Ну все як має бути. Лиш їй ще чогось не вистачало, чи навіть когось. Їй потрібно було Влада. Це саме той хлопець, який міг її доповнити. Але Мілані ще доведеться почекати, щоб бути не одній.

Від вчорашньої розмови з Артемом залишились спогади. Вже скоро вечір, а від Артема ні звістки. Сказав як приїде, то Мілані напише. І так не написав. Мілана почала винити себе, що це її вина. Що не треба було так з ним розмовляти. Але вже нічого не зробиш. Що зроблено, то зроблено.

Вона швидко зайшла в інстаграм, потім перевірила фейсбук, але від Артема нічого не чути. Так закінчились вихідні. Так само розпочались і понеділок, і вівторок, і середа. Але вже після роботи в середу вечором Артем написав:

«Привіт, Мілано. Я вже давно в Польщі. Не писав, бо проблеми з інтернетом.»

Мілана тут же йому відписала.

«Привіт, Артем. Я рада, що все добре. Вибач за ту розмову.»

«Все нормально. І таке буває. Це просто я тебе розбудив. Вибач.» – відповів Артем.

Мілана подумала, що пора вже все поставити на свої місця. Тим більше вже середина тижня. І до того ж Артем вже давно за кордоном. Можна написати все, що хотіла сказати. І Мілана так зробила.

«Не треба вибачатися. Це пусте.» – написала Мілана.

«Артем, я повинна тобі дещо сказати. В нас з тобою якби стосунки. Але вони і так не офіційно. І розумієш…»

«Що ти хочеш цим сказати, Мілано?»

«Я хочу сказати правду.»

«Яку правду, Мілано? Ти про що?»

«Знаєш, що краще гірка правда, ніж солодка брехня. Я повинна тобі сказати, що я тебе вже не люблю. І в мене є хлопець. І я не хочу тебе обманювати, і його теж. Зрозумій мене правильно. Так і не могло бути наших стосунків взагалі. А тобі я бажаю всього найкращого. Я впевнена, що ти знайдеш свою другу половинку. І впевнена, що з нею ти будеш щасливий в кілька тисяч разів більше, ніж зі мною. А я вже знайшла своє щастя.»

Артем швидко переглянув це довге смс, але нічого Артем вже не відповідав.

Мілана написала наступне.

«Вибач. Я не хотіла і не хочу робити тобі боляче. Ти знайдеш собі кращу за мене. Прощай.»

І це смс також було проігнороване. Мілана не образилась. Та й чого ображатися. Не їй же написали, а вона. Але тепер совість в неї була чиста. Вона тепер зможе гуляти з Владом. Добре, що все вирішилося без конфліктів. Вона залишила Артема для себе братом. Більше ніяка роль йому не підходила в її житті.

Мілана не дала ніякого шансу Артему. Це був підступний крок з її сторони. Адже так не робиться як вона зробила. Вона поставила Артема в таке положення, що в нього руки були зв’язані. Мало того, що написала йому, так ще й заблокувала його у вайбер, щоб не зміг до неї зателефонувати. Вона забрала в нього будь-які можливості зв’язатися з нею.

Ну так це був найкращий і найлегший варіант, яким вона і скористувалась.