Розділ 4. Мілана зробила перший крок.

Субота без двадцяти хвилин восьма. Мілана прокинулась швидше, ніж повинна була. Адже будильник вона поставила рівно на дев’яту годину. Дівчина вирішила не вставати з дивану, а ще трохи полежати. Взяла телефон і почала грати в гру. Десь на двадцять хвилин захопилась грою, а потім поставила телефон. Так пролежала на дивані аж до того часу, поки Анджела Іванівна не прокинулась. І ось рівно о дев’ятій годині прокинулась Анджела Іванівна:

• Доброго ранку, Мілано! Ти вже не спиш? Так швидко прокинулась. А чому не спиш?
• Доброго ранку, Анджело Іванівно! Не сплю. А не сплю тому, що не можу. Сон ніяк не хоче до мене іти, а чим ближче до ранку, тим швидше мене покидає.
• Я вже здогадалась, Мілано.
• Ви про що?
• Ну я про те, що тобі сильно сподобався той хлопець. От і спокою тобі нема. І не буде доки сама з ним особисто не поспілкуєшся.
• Звідки Ви про це знаєте?
• Твої очі тебе видають, Мілано. Ти щаслива, замріяна, можливо, і закохана. Але цього я вже точно не знаю і не скажу.
• Анджело Іванівно, а знаєте Ви праві. Все ж таки Влад мене зацікавив.
• Ну от бачиш, а ти все на сон стрілки переводиш. Не в сні справа, а в тобі. І ти сама прекрасно це знаєш.
• Знаю, Анджело Іванівно. Все я знаю. Але мені, знаєте, треба розібратися із тими стосунками, які в мене є.
• То давай швидше вирішуй ті питання.
• Гаразд. Я постараюсь чим швидше це питання вирішити. Адже, щоб почати нові стосунки, потрібно припинити старі стосунки. Хоча не скажу, що є стосунки. Ми ж не офіційно зустрічаємось. Він мені не пропонував зустрічатися.
• От і маєш причину розірвати їх.
• Але ж спочатку треба все ж якось зв’язатися з Владиславом.
• Номер маєш його?
• Ні. Я ж лиш один раз бачила його.
• Ну тоді питай того, хто познайомив тебе з ним.
• Точно. Потрібно написати Ростиславу.
• Ну тоді вперед. Пиши Ростиславу, дізнавайся все про Владислава і як з ним зв’язатися. А тоді вже швидше починай спілкуватися з Владиславом, ну якщо в нього звісно ж немає дівчини.
• Ростик казав що немає.
• Добре. Не буду тебе затримувати. Пиши Ростику і дізнавайся як зв’язатися з Владиславом.

Мілана зразу взяла телефон, зайшла в інстаграм і написала Ростиславу. Чекала поки він відповість. Але Ростик довго не відповідав. Мілана згадала, що він на роботі. Пішла на кухню.

• Ну і як там твої успіхи?
• Ростик ще не відповів. – сказала засмучено Мілана і додала: – Я вже хочу спілкуватися з Владом.
• А чому ти вчора не запитала Ростика?
• Знаєте, все вилетіло з голови, коли…
• Коли побачила Влада?
• Ні.
• Ні? Точно ні?
• Хоча так. Так, коли його побачила, все вилетіло з голови. Хоча я не думаю, що в мене будуть з ним стосунки. Я не впевнена.
• А чому ти вчора мені цього не сказала? По твоїх словах це більше, ніж просто сподобався.
• Ви праві. Все ж таки ця іскра є. Але треба зберегти її, розпаливши вогонь.
• Тут ти права, Мілано. Я думаю ти зможеш. Більше того, я впевнена в цьому.
• Дякую, Анджело Іванівно.

І так вони мило бесідували весь день. Десь біля пів восьмої їй приходить сповіщення з інстаграму. Ростик їй відписав.

• Анджело Іванівно, мені Ростик відписав.
• Мілано, ти така щаслива. Таке відчуття, що то не просто відписав, а зробив тобі пропозицію. Он чекай дзвінка в двері і колечка прийде.
• Ахах. Анджело Іванівно, ви завжди жартуєте. І завжди ваші жарти якраз в тему.
• О, дякую. Ну і що там, Мілано?
• Ростик скинув мені його сторінку.
• Ну то все. Ти вже маєш з ним зв’язок.
• Маю, але треба якось встановити контакт, налагодити спілкування. І врешті-решт зацікавити його.
• Встановлюй, налагоджуй і зацікавлюй. Не буду тобі забороняти. Це твоє повне право. Удачі тобі, Мілано!
• Дякую, Анджело Іванівно. – Мілана так радісно це сказала, що в Анджели Іванівни посмішка від віха до вуха намалювалась.

Мілана щаслива попрямувала до кімнати з великим бажанням швидше написати Владу і домовитись про зустріч. Адже вона шалено бажала цієї зустрічі з ним. Сіла на свій диван і почала думати: « Що робити? Як мені до нього написати? І чи взагалі пам’ятає мене? А чи варто це робити взагалі? А може він не буде радий що я написала?».

Мілана сиділа і думала про Влада, і як їй правильно поступити. Все ж таки наважилась йому написати. Хвилювалась страшенно. Потім взяла себе в руки і подумала: « Ну він не перший хлопець в моєму житті. То ж буду йому писати.».

Взяла телефон до рук і зайшла на його сторінку. Впевнено відкрила повідомлення і розпочала з ним переписку. На те, щоб написати йому «Привіт», вона не наважилася, то ж кинула йому смайлика. Через декілька хвилин Влад відповів. І Мілана почала йому нагадувати що вони знайомі і т.д. На те все він сказав що добре її пам’ятає. Вони не довго переписувалися, але домовились про зустріч в цю неділю. Закінчивши переписку з Владом, Мілана радісно і з настроєм пішла на кухню до Анджели Іванівни.

• Анджела Іванівна, я з ним домовилась про зустріч.
• Молодець, Мілано! Ти просто молодчинка.
• Дякую, мені приємно, що Ви мене у всьому підтримуєте. Я впевнена в тому, що Ви мене підтримуєте і вірите в мене.
• Я завжди буду підтримувати тебе у всьому, Мілано. Але май на увазі, що під « у всьому» я мала на увазі лиш добрі, правильні поступки.
• Я знаю, Анджело Іванівно.

І вони собі продовжили розмовляти на кухні. Десь двадцять хвилин по шостій до неї зателефонував Артем.

• Анджела Іванівна, до мене телефонують.
• Артем? Так?
• Так, Артем.
• Ну біжи. Можливо щось важливе або скучив за тобою.
• Думаю, що скучив. Все я розмовляти.

І Мілана пішла в кімнату. Взяла слухавку.

• Привіт, Артем.
• Привіт, Мілано. Що сталось?
• Та нічого. З чого ти таке взагалі взяв?
• Ну ти завжди казала «Привіт, коханий», а тепер просто «Привіт, Артем».
• Вибач, трохи замучена.
• Я розумію тебе, киця. Робота втомлює сильно.
• То точно. Як в тебе день?
• Добре. А в тебе?
• Так то добре, але страшенно втомлена як фізично, так і морально.
• Моя киця, я б тебе обійняв.
• І я б тебе також обійняла. –  так не охоче вимовила, добре що Артем це не помітив.
• Що будеш робити?
• Відпочивати буду, а ти?
• Теж. Хочу вже тебе побачити.
• То побачиш. Ще зовсім трохи.
• А ти не хочеш?
• Ну ти ж знаєш, що моя мама проти наших стосунків. Чому зразу не хочу?
• Я знаю, що вона проти. Ну я так подумав, що ти не хочеш через те, що ти не казала ні слова про зустріч.
• Он як. То мені обов’язково кожний раз, як ми будемо розмовляти, наголошувати на тому, що я хочу тебе побачити?
• Не злися, Мілано.
• Так! Не вказуй що мені робити!
• Ну я нічого не казав.
• Давай потім поговоримо.
• Мілано… – він лиш це встиг сказати.