Глава2

 - Привіт – защебетала вона в трубку – Чим займаєшся?

 - Привіт – вкрадливо відповіла я – Та ось, картину твою вивішувати зібралась.

Про безлад довкола цієї події я промовчала.

 - Так що, тобі приїхати допомогти?

Я зраділа.

 - А що, приїжджай. Тільки робочий одяг захвати з собою.

Після секундної паузи в слухавці прозвучало задумливо.

 - Знов щось придумала? – і вже більш радісно – Гаразд. Чекай. Скоро буду. Потрібне я з собою візьму.

Я замислилась. Потрібне, в мене все є. Краска, шпаклівка, картина, вино. Яєшню можна, по бистрому, нажарити.

Незабаром кума вже була в мене. З потрібного, на її думку, вона захопила: робочий одяг, ковбасу, сир, пляшку вина, а ще кума. Та він тільки заглянув одним оком в царство ремонту і поцікавившись куди саме мій чоловік положив, забутий ним намет, дременув наздоганяти їх до річки. Зрозуміло, зідзвонилися вже. Чоловіки вирішили відпочити.

Це нас с кумою вже явно не бентежило. В мене тепер був напарник, отже діло буде просуватися набагато бистріше. Покрасивши с пульверизатора стелю в білосніжність, а стіни в колір світлого піску, ми вже хотіли переходити до облагородження підлоги.та тут у нас вийшла заминка. Підлога добротна, дерев’яна. Моїми зусиллями вже зашпакльована та підготовлена. Кума пропонувала покрити дошки лаком. Я хотіла покрасити. Творчі пропозиції зайшли в глухий кут. Треба зробити перепочинок.

Посмаживши яєчню та зробивши бутерброди ми відкоркували вино. Може розслабимось та прийдемо до консенсусу. Не вийшло. Що ж. треба викликати допомогу. Ми набрали номер нашої третьої подруги. Вона, як раз, насолоджуючись довгоочікуваними вихідними. Влаштувала собі домашні спа-процедури. Ми гаряче запевнили її, що легка маска з ремонтного пилу, те що треба для ефекту сяючої шкіри обличчя. Довго вмовляти її не прийшлось. І ось у нас вже команда. Обміркувавши, втрьох, за бутербродами, яєшнею та другою пляшкою вина всі варіанти, і закусивши шарлоткою, яку принесла наша подруга, ми прийшли до розв’язання цього важливого питання стосовно підлоги. Було прийняте рішення покрасити її та зробити малюнок під дерево, а зверху покрити лаком.

Те, як ми це робили, втрьох лазячи по підлозі, це окрема тема для написання в трьох частинах, як мінімум. Та не буду втрачати на опис час. В кінці дня в нас, зрештою, почала вимальовуватись досить гарненька, обновлена кімната. Правда ще не облагороджена всякими домашніми дрібничками. Ми, з подругами, заморені, замурзані, але задоволені виконаною роботою, споглядали з гордістю на свої труди. Остаточно довести до ума кімнату, вирішили наступного дня. Все одно підлога має просохнути. Ночувати залишились, звісно у мене. Чоловіки тільки завтра ввечері приїдуть. Діватись їм все одно нікуди. Хоч і лякає їх ремонт та тут третього не дано. Або ти його доробиш, або він тебе доконає і все одно ти його будеш доробляти.

Рано вранці, підбадьорившись запашною кавою та рештками шарлотки, ми з подругами зайнялися прибиранням залишків ремонту. Все помили, повивішували свіжовипрані гардини. (Ніколи не перестану дякувати тій золотій людині яка придумала стиральну машину-автомат) притягли диванчик, столик ну і звісно, фікус. Вже в кінці нашої діяльності приїхали чоловіки. З обережністю заглянули в кімнату та побачивши лад та порядок розпливлися з полегшенням в посмішці.

Вже всі разом, урочисто, повісили картину на її заслужене місце. Потім вирішили трохи посидіти в оновленій кімнаті вже зі свіжоприготовленою рибкою. Яку наші видобувачі привезли з лісової вилазки, поки ховалися від ремонту.

 - Як все ж таки гарно – промовив мій чоловік оглядаючи чисту та затишну кімнату.

 - Ага – вторив йому наш син.

Кум тільки посміхнувся.

 - А я зараз таку гарну картину закінчую розмальовувати – раптово сказала кума розкладаючи по тарілках салат.

У повітрі повисла дзвінка тиша. Кума оглянула наші застиглі фізіономії.

 - А що? – обурено видавила вона з себе – В тебе он в спальні ціла стіна вільна, а в мене вже картини вішати немає де.

Кум нервово хіхікнув. Я замислилась. Кума дивилась на нас очікуючи, а подруга розсміялась.

 - То буде повід ще одну кімнату обновити – сміючись сказала вона та підморгнула.

 - Ти, цей…- змовницькі промовив кум моєму чоловікові. – снасті далеко не ховай.

Той багатозначно хмикнув та подивившись спочатку на мене, повернувся до куми та промовив їй.

 - Кума, домальовуй скоріш свою картину поки літо. Бо восени ми з твоїм чоловіком в наметі змерзнемо.

І ми всі зрозуміли, що до ремонту наступної кімнати, ПОТРІБНЕ, треба починати готувати вже зараз. Все ж у нас команда.

Люблю вас мої друзі.