Глава 13

 -В їхніх головах занадто шумно.

 Він підняв погляд на мене, я зустрілася з його поглядом, і роздумувала його слова.

 - В тебе є дар, ти тіпа читаєш думки?

 Мої очі стали у двічі більше. Це дивовижно мати дар, супер здібності. Здивування з мого обличчя зійшло, так швидко як і прийшло, я задумалася: Він може читати мої думки?

 Відповідь сама пришла. Кулон, він мене захищає. На душі стало спокійніше. Адже якщо він би читав мої думки, то мій план всі мої задуми пішли коту під хвіст, я не скрила б від нього.

 - Як воно читати думки, ти все знаєш, навіть коли тебе обманюють?

 - Нормально.

 Я бачила він не хоче продовжувати тему, його погляд був в книзі, можливо ця тема була для нього болюча або він просто не хотів розмовляти. Я встала, ще раз на нього подивившись.

 - Побачимось.

 - Ага.

 Він відповів, і навіть погляд не підняв. Мудак! Злість нахлинула на мене. Спочатку він сам до мене лізе, а потім ігнорує, хотілося крикнути це йому в обличчя, але я лише розвернулася і пішла. Мабуть, я змовчала лише тому що він допомагав мені, і не один раз. Я занесла книги до себе в кімнату. На годинники пробило обід, всі годинники заревіли, я вибігла в коридор всі дівчата направлялись в одну сторону, на вихід. Я не подала вигляду, просто йшла за ними, і так ми дійшли в їдальню, я заспокоїлася, бо вже думала що щось сталося, біля дверей мене чекала Інна, ми пішли до столів, там на мене чекав обід. Інна щось розповідала, але я продумовувала наступні ходи, і тут я згадала ще одне що мені потрібно з"ясувати. 

 - Інно, що ти знаєш про мого батька?

 Я подивилася на неї, вона перестала їсти. 

 - Нічого, про такі особи як він, не розповідають. 

Вона не дивилася на мене, це означало що вона бреше або не договорює.

 - Будь ласка, Інно, це мій батько якого я не бачила з дитинства, я хочу про нього хоч щось дізнатись. 

- Це погана ідея. Вона поглянула на мене, мабуть, моє обличчя нагадувало кота з мультфільму " Шрек ", вона продовжувала дивитись і нарешті здалась.

 - Добреее. Я нічим не зможу допомогти, але знаю хто зможе.

 Вона кудись побігла, я продовжила їсти, і думала кого вона приведе, тільки б не Ітана, не хочу зараз його бачити. Інна сіла біля мене, а спереду мене якийсь хлопчина.

 - Ной

 Він протягнув мені руку, а я у відповідь.

 - Злата.

 Темно каштанове хвилясте волосся, такі ж очі, він нагадував...

 - Кейдж? 

Я боялася почути відповідь.

 - Іменно.

 Усмішка заграла на його обличчі, дуже сильно він нагадував Ітана. Я перевела погляд на Інну, і вона чудово бачила що двох Кейджів мені не перенести.

 - Ной єдиний хто нам допоможе.

 Добре що Інна хоч погодилася мені допомогти, якщо вона йому довіряє то і я також. Я знову перевела погляд на Ноя, він чикав моєї відповіді.

 - Ти в ділі. 

 Його радості не було меж, він наповнив малу дитину якій дали цукерку. Дивитись на нього і також не сміятись було неможливо. Він підсів ближче до нас.

 - Так що робимо? 

 - Треба дізнатися про мого батька 

 - Горобець Серафим?

  - Ага.

  - Так, дай подумати. 

 Він поклав руки на висок і закрив очі. Я подивилася на Інну.

 - У нього дуже хороша пам"ять, навіть занадто. А так він згадує все що може нам допомогти. 

 Інна говорила пошепки, мабуть, аби йому не заважати. 

 - Я знаю про одне місце, ніби то. Там ведуться документи про все життя, учнів. Ні про всіх! 

 Ми з Інною уважно слухали Ноя.

 - Точно?

 Перепитала Інна, можливо Ной може й помилятися. 

 - Так. Сьогодні в ночі вирушаємо, так аби ніхто не бачив, зустрінемось біля головного входу в півночі. Все мені треба йти. 

 Він поспіхом пішов, ми з Інною сиділи мовчки, я майже нічого незрозуміла. 

 - Це хоча б законно? 

 - Ні. 

 Класс, але іншого виходу немає...

                                      Привіт 🖐

 Нагадую про свою сторінку в instagram, там ви побачите багато цікавого, фото і відео.

https://instagram.com/_a_n_i_l_a_07?igshid=1tsxv49zx9dtu