Глава 6

 Я нестрималась і почала читати: Школа Янгелів і Демонів запрошує вас на навчання на факультеті Янголів, вам нічого не потрібно мати з собою, вас зустріне наш провідник і більш детальну інформацію дізнаєтеся уже в школі.
- Мам, і що мені робити з цим усім?
- Ти відправишся в школу, вони знайшли тебе, іншого виходу немає, ти відправишся як Янгел точніше як напівкровка, ти нікому не повинна казати що ти ще й дочка колишнього демона, але думаю директори школи ще пам'ятають, що я була демоном, але вони не знають що я вже була тобою вагітна, ти ніяк не маєш видавати себе як Демон, ти і так у мене розумна, смілива, добра тож з цим проблем не має бути. Коли ти почуєш смак жорстокості і багатьох інших таких відчуттів ти вже не можеж будеш стримуватись, але в тебе є зброя, твій кулон і про нього теж ніхто не має дізнатися бо його вже багато століть хочуть забрати, але тобі не можна його знімати, навчання в школі буде тривати 5 років і можливо за це всей час ми не побачимось і твій батько він допоможе тобі, ви повинні побачитись.
За всей цей час я старалася все зрозуміти, я була розгублена і у розпачі, після того як мама договорила вона піднялась і подала мені руку, на її обличчі була така ласкава усмішка, мама кудись пішла а я так і залишилася стояти посеред кімнати, і дивилася в одну точку. Через кілька хвелин можна сказати що забігає мама з моїм рюкзаком і простягає його мені.
- Повтори за мною, Tsev kawm ntawv.
- Що?
- Повтори!
- Tsev kawm ntawv - ми промовили ці дивні слова, і я відчула якісь рухи ззаді, коли повернулась побачила нечітку прозору стіну, через цю стіну було дуже погано видно, це начи коли здорова людина яка немає проблеми зі зором, натягне окуляри.
- Це портал до школи, іди... Я люблю тебе.
Це останнє що я почула, мене втягло в цей портал, я нічого невстигла відчути як впала на тверду поверхню, піднявши голову, в голові зашуміло, в очах потемніло, через кілька секунд все пройшло і я вже більш менш могла бачити, перше що побачила це біла дорога, і темно. Так треба вставати, коліна забила до крові але всеодно встала. Я стою на великому колі, з якого веде доріжка і все більше нічого, ноги самі понесли мене до краю, подивитись що там, а там нічого, одразуж пішла в середену, появився страх. А якщо це не школа? Бо щось не дуже схоже. О рюкзак, я почала відкривати рюкзак, як відчула що біля мене хтось є, обернувшись побачила високого чоловіка, у білому одязі і КРИЛА, величезні, білі крила.
- Це що крила? - на моєму обличчі з'явилася усмішка, сьогоднішні події погано на мене вплинули.
- Так, ти хто? - на обличчі чоловіка теж з'явилася усмішка.
- Злата. - я швидко відповіла і простягнула руку, чекаючи відповідь.
- Луіс. - він простягнув руку.
- Гарне ім'я.
- Дякую, у тебе є запрошення.
Запрошення? А точно, надіюся мама його сюди поклала, риюся у рюкзаці і знаходжу його, він взявся читати його.
- Ходімо.
Він розвернувся і пішов, я немала іншого вибору і пішла за ним. Йшли ми тією білою доріжкою, ззаду я розглядала його крила, вони рухалися в такт з його ходою. І тут звідкись появлялись хмари, справжні хмари.
- Ми що на небі?
- Так.
Я запустила руку і відчула маленький холодок. Йшли ми десь 5 хвелин, як з-за хмар почала показуватися будівля, величезна білого кольору, стоп це її я бачила у сні. Школа формую виглядала як середньовічні замки. Чим швидше ми йшли тим більшою ставала школа. У кількох вікнах світилося світло. Коли ми зайшли все було біле, за стійкою, наче в готелях сиділа жінка середнього віку з чорними крилами. Луіс підійшов до неї.
- Це новенька, дай їй кімнату най відпочиває, завтра все рішемо.
Ця жінка обдивилася мене з ніг до голови і простягнула ключі. Луіс підійшов до мене.
- Йди цими сходами ліворуч, і до кінця коредору.
Він усміхнувся, а я і незамітила ці сходи, великі, королівські. Одні ведуть вправо інші вліво. Я невпевниним кроком пішла до сходів, дійшла на другий поверх, багато дверей а на них цифри. А які в мене, подивилася на ключі, 31. Потрібно йти в кінець, за дверима тихо, мабуть всі сплять. Дійшовши до потрібної двері, стояла біля неї хвелин десь 5, адже зараз починається нове життя, таке незнане для мене життя.

      Прівіт друзі🖐. Як і обіцяла створила свою сторінку в instagram і тепер ви можете побачити багато фото, і спілкуватися зі мною.  ♥️

                                      (  Anila  )