ГЛАВА 49

Емілія

— Де ти, Еміліє? — щойно приймаю виклик від Анни, вже другий за сьогодні.
— Поряд із рестораном! — роззираюся на всі боки.
— Чудово! Заходь усередину, третій столик біля вікна. Він уже має тебе чекати, а я добігаю! — швидко вимовляє вона й кладе слухавку.

«Як відчувала, що щось таке буде! Вірніше, що чекатиме якась підстава!» — зітхаю і заходжу до закладу.

— Доброго дня! — вітаюся зі статним чоловіком, який саме гортав меню за тим столиком, про який казала Анна.
— Доброго! Ви, певно, Емілія? — обвів мене поглядом з голови до п’ят. — Мене Анатолієм звати! Якщо чесно, трохи інакше Вас уявляв, — додав розгублено.

«Звичайно! На сцені я виступала в широкому капелюсі, що майже повністю закривав обличчя. Лише червоні губи залишалися на видноті. Тепер же на мені мінімум макіяжу й строгий класичний одяг, а не облягаюча сукня до підлоги. Контраст, нічого й казати! Можу зрозуміти чоловіка. Але й мене не попереджали, тож має те, що має!»

Сідаю навпроти.
— То сценічний образ, — відповідаю спокійно.

Його ж ніхто не силує. Чоловік сам вирішує — вкладати кошти в мій проєкт чи ні.

— Цікавий образ, якщо бути відвертим. Таємничість додає певної родзинки! А головне — Ваш чудовий голос! — сипав компліментами він.
 — Дякую.
 — Доки ми чекаємо Вашу продюсерку…

«Мого кого? Коли це Анна встигла змінити свою посаду з менеджера клубу на мого особистого продюсера?» — здивувалася я, але виду не подала.

— Одразу зазначу: для запису Вашого синглу потрібна чимала сума, якщо робити це якісно, на нормальній студії, а не в підвалі. Ви ж розумієте різницю! — слова з його вуст лилися нескінченним потоком.
— Розумію. І вже маю певні заощадження, — почала виправдовуватися я.

Було якось незручно говорити про це з чоловіком, якого бачу вперше.

— Я хотів би ще раз побачити Ваш виступ. Можливо, тоді з’явиться ідея для кліпу, щоб можна було запустити паралельно… — він ніби випадково торкнувся моєї руки.

«Ого, які оберти бере розмова!» — тільки й устигала відмічати я.
«Не можу зрозуміти, чому він так учепився саме за мене? Збагатитися на невідомій співачці одразу? Це ж треба бути наївним, чи відчайдушним щоб у таке вірити! Можливо, розраховував на жінку-вамп, а отримав звичайну дівчину… хоч і з голосом.»

Ліза

«Оце так цікава зустріч!» — аж сьорбати коктейль перестала.

Емілія власною персоною, ще й із якимось чоловіком!
Боже, що за дівка. Скрізь встигає! Чоловіків міняє, наче рукавички.
 Грає із себе порядну, недоторканну! Та у неї на лобі написано — розпусниця!

Що всі чоловіки в ній знаходять? Зовнішність — звичайна, майже без макіяжу. Одяг такий, що я й за гроші б таке не вдягнула! У секонді можна краще знайти майже задарма.

Чоловік із натяком на заможність, але… його потерте взуття одразу зіпсувало картинку. Хіба статусна людина не може дозволити собі нормальну, не дешеву річ?

Переводжу погляд на неї. Роблю кілька фото телефоном. Вдалий момент: цей тип щойно торкнувся її руки. Наче невинний жест, але вже промовисто! Шкода, не чутно розмови. Зате Емілія не бачить мене, поводиться розкуто.

Ось тільки моя подружка відривається від телефона. Чорт, як невчасно!

— Така нудьга сьогодні! — зітхає Ірка. — Жодного цікавого самотнього чоловіка! Піду, мабуть, у жіночу кімнату, припудрю носика!
— А можна мені зателефонувати з твого телефона? У мене хвилини закінчилися, — звертаюся до неї.
— Звичайно! Зараз розблокую, — повільно натискає код і простягає мені слухавку.

«Йди- йди, люба! Не поспішай!» — проводжаю її поглядом.

Швидко відправляю їй у месенджер зроблені фото. Зберігаю телефон Марка на її гаджеті. Потім пересилаю йому ті світлини й прибираю всі сліди.

«А що? Хай і Марк дізнається, яка його помічниця! Останнім часом він надто звертає на неї увагу. І жодного ризику! Телефон Ірки в месенджері не відображається — сама її навчила, як це зробити. Навіть якщо раптом дізнається, та вона така, що й пошле, й заблокує абонента.»

Аж настрій поліпшився! Принаймні трохи помстилася й прибрала конкурентку зі шляху.

Ось і подружка повернулася.
— Ірусю, ходімо звідси! Ти права на всі сто: тут справді нудно! — кажу я й жестом кличу офіціанта, прихльобуючи рештки мартіні зі свого келиха.