ГЛАВА 42

 Інна

Відчуваю себе наче загнаний у кут звір.

Хапаюся за останню можливість виборсатися із цієї ситуації. Ну добре, я сама натягнула на свою шию цей зашморг. Та все через нього — Марка!

Коли жінка інтуїтивно відчуває, що чоловік от-от вислизне з її рук, вона готова на відчайдушні кроки. От і я не виняток! Думала, все буде інакше. Що Марк, нарешті, зрозуміє: я потрібна йому. Зробить пропозицію. А не почне умовляти піти до лікаря, щоб упевнитися в моїй вагітності.

Ставка на його любов не спрацювала.

Більше не плутатиму пристрасть із почуттями!

Так, він виявився зовсім не наївним недотепою, з якого можна крутити мотузки. Хоча так хотілося в це вірити. Хотілося жити безбідно та безтурботно, як у Бога за пазухою.

Я помилилася. Визнаю.

Зізнатися?

Нізащо!

У мене ще лишається остання надія. Маленький ключик до його особистого життя. І цей ключик — його нова помічниця.

Тому я зараз тут, поблизу офісу. Вартую її.

Вона має погодитися на мою пропозицію. А я змушу її погодитися…

Чи використаю своє вдаване «становище»? Без сумнівів! Будь-що, аби спрацювало.

Емілія

Нарешті цей довгий робочий день закінчився!

Виснажена, кволо прямую до ліфта. Але «усамітнитися» не встигаю — Марк швидко наздоганяє мене й в останню мить вривається в кабінку.

— Тебе підкинути додому? — запитує.

— Ні, дякую. Я сьогодні домовилася з подружкою, — відповідаю.

— Ясно. Ну, іншого разу, — киває він і пропускає мене вперед, щойно ліфт зупиняється на першому поверсі.

— Гарного вечора! — додає наостанок.

— Дякую, — кидаю і виходжу з будівлі.

Озираюся на всі боки, шукаючи знайому автівку подруги. У цю мить оживає мій телефон.

Міллі, я застрягла в пробці! Зачекай мене трішки!

Що ж, доведеться чекати. Повільно йду до найближчої лавки. Поглядом проводжаю Марка, який упевненою ходою йде до своєї машини. Відвертаюся. Йому не потрібно знати, що я стежила за ним.

— Агов, дівчино! Як тебе там?.. — долинає знайомий голос.

Мені не примарилося? Зазноба Марка власною персоною? А що їй тут треба? Марк же ж наче щойно поїхав.

— Мене Інною звати, — одразу представляється вона. — Ми сьогодні бачилися. Пам’ятаєш?

Хіба таку блондинку можна забути чи сплутати з кимось?

— Не дуже, — брешу без жодного сорому й роблю першу спробу втекти від цієї розмови.

— Ти ж помічниця Марка, я не переплутала? — уточнює вона.

— Так, усе вірно, — киваю і схрещую руки на грудях.

— Чудово! — видихає вона. — А я майбутня наречена Марка.

«Он як! Наречені тепер бувають майбутніми? Щось мені підказує, що й мій шеф не дуже в курсі, хто він для неї!

— А від мене що? — сухо питаю, роззираючись у пошуках рятівної автівки Люсі.

— Мені потрібна твоя допомога, — ніжно проспівує вона. — Не за дякую, звісно.

Серйозно? Вона вирішила підкупити мене вдруге? Щось щасливі наречені так себе точно не поводять!

— Що від мене потрібно? — питаю вже із цікавості.

Лишається тільки збігати по попкорн. Вистава. Дія перша!

— Дівчина дівчину завжди зрозуміє… — почала вона давити на жалість. — Я вагітна.

Чесно, після цих слів у мене аж подих перехопило!

— А Марк… він змінився, — продовжила Інна, копирсаючись у сумочці.

— Таке буває. Може, переймається майбутнім батьківством, — не втрималася я від коментаря.

— Я теж так думаю, — одразу погодилася вона. — Знаєш цих чоловіків… Дівчина завагітніла — і вони починають цуратися. Щоб не нашкодити дитині! А потім ще й захопляться кимось іншим. Чоловічі потреби ж ніхто не відміняв. А я лише хочу, щоб у моєї дитини був батько!

Що вона верзе?..

— Думаю, я навряд чи зможу вас розрадити. Це не до мене. Вам психолог потрібен.

«Або психіатр!» — додаю подумки.

— До побачення! — уже занесла ногу, щоб піти.

— Зачекай! — хапає мене за лікоть.

Я зупинилася. Поглянула спочатку на її руку, потім — їй в очі. Інна одразу відпустила, наче обпеклася.

— Я заплачу! Хочу знати, ким Марк захопився!

— Для цього існують спеціально навчені люди… — почала я, та вона перебила.

— Ти не розумієш! Ти щодня з ним поруч. Знатимеш першою, хто до нього приходить і коли. Можливо, щось почуєш! Будь ласка! — після цих слів Інна тицькає мені в руки пакунок. — Вагітним не можна відмовляти!