ГЛАВА 38

Інна

Впурхую до кав’ярні. Шукаю очима подругу Карину.
 Побачила!

Махаю рукою й прямую до неї. По дорозі встигаю оцінити всіх чоловіків у приміщенні.
«А що такого? Може, зустріну свою долю!»

— Привітики! — протяжно муркнула Карина, піднялася, й ми розцілувалися в щоки.
— Привіііт! — обійняла її. — Як добре, що ти мені сьогодні зателефонувала! Ти так мене виручила! Можна навіть сказати, врятувала!

Ми присіли й зробили замовлення. Ще одна кава не завадить! Хочу змити хоч чимось цей огидний присмак у роті. Їхня «відмінна арабіка», тьху!

— Розповідай! Маю знати все до дрібниць! — нетерпляче вимагає Карина. — Марк нарешті зробив тобі пропозицію?

«От же ж! Одразу в лоб. Зізнатися чи будувати ілюзію про «ідеальні стосунки»? З Кариною це не пройде. Ми надто добре одна одну знаємо!»

— А ти сама куди зникла на два тижні!? — переводжу тему.
— Я… — протягнула вона, поправляючи комірець. А все для того, щоб я помітила камінець на пальці. — Зая возив мене на Балі!

Її губи розплилися у задоволеній посмішці.
 — Ой, щось в око потрапило! — витягла дзеркальце й почала тикати у свої нарощені вії довжелезними «кігтями».
«Це тобі моя заздрість, люба, боком вилазить!»

— Мої вітаннячка! — вимовила я, а сама думаю: премія «Оскар» мені б не завадила.

— То від чого я тебе врятувала? — ліниво перепитала Карина, вже зосереджена на десерті.
— Та так, — зітхнула я, зробила ковток нормальної кави. — Записав мене до сімейного лікаря. А я ж терпіти не можу лікарів, ти знаєш!
— А що таке? — кліпає Карина. — Ти захворіла?

«Що таке, що таке! Не ти мені порадила сказати Маркові, що я вагітна?»

— Ну, типу вагітна, — відповідаю.
— Ой, вітаю! Тепер Марк точно має одружитися! — зраділа вона й заплескала в долоні.

«Блін, Карино! Зберися! У тебе пам’ять, як у рибки: два кола по акваріуму — й усе спочатку!»

— Дякую, — відказую з пісним виразом на обличчі..
— Щось не так? — перепитує подруга.
«Бінго! Щось не так! Бо дитини немає. А якби була — усе було б супер!»

— Почекай! Вагітним каву не можна, — простягнула руку до мого горнятка.
— І скакати на вечірках до ранку теж, — підколюю. Але по її очах бачу — пусто.
— Ой, учора була така суперська вечірка! Я так шкодую, що не потрапила з вами! — раптом оживилася Карина. — Стоп! То ти не вагітна?
— Тихіше! Ще вийди надвір та проскандуй, може ще хто не почув! — шикнула  я.
— Вибааач… — перейшла на шепіт. — То ти не вагітна?
— Прикинь, — кинула їй їдко. Нарешті дійшло!
— А Марк знає?

Дурне питання, але ж я сама мало не спалилася. Хтось наче за язик мене смикнув: розпатякала про каву в його офісі. А все через те, що майже не спала — куняла в таксі дорогою. А приперло мене до нього, бо стонадцять пропущених викликів. Перевіряла, чи він нічого не здогадався про мою нічну відсутність. Добре, що цього разу пронесло.

Ну не могла я пропустити ту вечірку! Стільки цікавих чоловіків! Море халявної випивки! Танці до ранку! І не тільки танці… Ох, аж паморочиться від спогадів.

Та зараз у пріоритеті моє забезпечене майбутнє. Треба бути ідіоткою, щоб проґавити такий шанс! Шкода лише, що Марк не такий простак, як новоспечений «наречений» Карини. Комусь усе, а комусь — самі нерви.

— А Марк ще не знає, — видихнула я.
— І як ти з цього викрутишся? — поцікавилася вона.
«То ти мені й порадь, люба! Це ж твій план я розігрую!»

— Не знаю… — хлюпнула носом, але краєм ока перевірила, чи нема поруч цікавого чоловіка. — А що б зробила ти?
— Я? — замислилася Карина. — Активно б кохалася, щоб завагітніти по-справжньому!

«Легко сказати! А якщо від когось іншого? Наче Марк такий дурень і не вимагатиме тесту на батьківство? І що тоді? Залишуся з «причепом» і без грошей!»

Ганебна ситуація. Не знаю, чим я думала, коли все це вигадала. Просто відчувала, що ось-ось його втрачу. Може, в нього вже інша?

Може.

Навіть смішно згадати: приревнувала до картини в його домі… І ці постійні концерти, які він відвідує. Дістало! Невизначеність убиває! Та й хованки теж. Рано чи пізно Марк зрозуміє, що вагітності нема. Час працює проти мене.

Хіба що…
Упіймати Марка на зраді. Зробити з себе жертву. Пограти на його почутті провини. Потім — буцімто від стресу втратити дитину. Отримати компенсацію й швиденько зникнути!

Навіть повеселішала від цієї думки.

— Офіціянте, нам ще по келиху білого вина. Ось цього, будь ласка! — замовила я.