- 1 -

Джованні злегка зсунув портьєру і виглянув у поки що освітлений зал. Вільними залишалося чотири місця перед сценою та одне – у третьому ряду. На VIP-місця їх менеджер Лука завжди запрошував різних корисних людей, але важливим шишкам ляльковий театр був нецікавий, тому крісла часто так і залишалися порожніми.

Коли світло приглушили, Джованні накинув на голову темний капюшон і звично підняв Містера Донато. Ляльки були ростовими у дві третини людського зросту, але, оскільки і сам Джованні був невисокий, він за фігурою свого героя майже повністю губився.

Під оплески публіки завіса поповзла в сторони і спектакль розпочався.

Джованні знав: глядачеві потрібно кілька хвилин, щоб перестати помічати, як ляльковод рухає руками та ногами свого підопічного, ворушить його головою, відкриває рота. Декілька реплік героїв, і ляльковод перетворюється на велику невиразну постать у сірому. Для глядача головною стає лялька. Він із задоволенням пірнає в ілюзію, що лялька сама рухається, спілкується, приймає пози, що вона має характер, мотивація вчинків. Глядач вірить у ляльку, він дивиться тільки на неї. Це її вистава.

Джованні завжди одночасно захоплювала і бісила ця готовність мозку обманюватися.

Сьогодні він вирішив грати для єдиного глядача. Для того, хто точно не потрапить у цю пастку. Для людини, чиє місце у третьому ряду залишилося порожнім. Хтось з якоїсь причини не з'явився.

Кинувши погляд на Орнеллу, Джованні посміхнувся. Божевільна міміка його багаторічної партнерки чітко показувала, наскільки ляльководи самі поринають у сюжет спектаклю та у дії ляльок. Велика рудоволоса Орнелла відображала на обличчі всі емоції та переживання своєї худосочної, сивої, одягненої в лахміття героїні. Хмурила брови, посміхалася, трясла головою в обуренні. Глядач цього не помічав, він бачив лише мерзенну стару. А Джованні бачив усе.

Він розумів: незважаючи на таке «занурення», Орнелла продовжує раціонально розмірковувати. Вона прикидає, як зробити, щоб глядач повірив, що в цей момент лялька плаче... Як підняти її руку, повернути голову, нахилитися. Як змусити тих, хто сидить у залі, побачити життя в неживому.

А крім того, в ту саму мить, цієї ж секунди, Орнелла, напевно, думає зовсім не про театр... Вона, наприклад, нагадує собі купити дорогою додому оливки та помідори...

В цей момент Орнелла кинула погляд на Джованні і скорчила йому пику.

Джованні не стримав усмішки.

Та й сам він по ходу вистави, примудряється скласти список справ на вихідні, встигає усвідомити, що його партнерка постаріла, може поміркувати, чому ж не прийшла людина з третього ряду. Можливо, вона просто спізнилася. Або її збила машина. Або ... На сусідньому місці сидить сумна дівчина. Можливо, вони розлучилися і він вирішив не використовувати свій квиток.

Джованні знову глянув на незайняте крісло. А може, й добре, що не прийшов. Інакше тих, хто бачить лише ляльок, стало б на одного більше. Звичайно, це просто. Емоції та пози ганчіркових артистів зрозумілі. Їхні мотиви явні, їх переживання доступні. Навіщо лізти глибше?

Джованні сів, змушуючи свою ляльку також опуститися навколішки, і раптом задумався, що в реальному житті, спілкуючись зі справжніми, живими, м'якими і теплими людьми, він теж часто взаємодіє як з ляльками. Бачить лише поверхневі мотиви та те, що хочеться бачити. І щиро боїться познайомитися з їхнім внутрішнім ляльководом, з глибокими, первісними причинами вчинків... Тому що воно витонченіше, складніше, незрозуміліше... Тому що внутрішній ляльковод – це велика невиразна постать у сірому...

Ця думка настільки вразила Джованні, що решту вистави він відіграв на інерції. Потім у задумі поклав свою ляльку в зелену коробку з розгонистим написом «Містер Донато», не усвідомлюючи, що робить, скинув балахон, автоматично повісив його в шафу, махнув рукою трупі і втік сходами до свого мопеда.

Лавіруючи на вузьких вуличках між автомобілями, Джованні ще якийсь час міркував про це, а потім заїхав до брата до піцерії і забув про все.

Згадав лише пізно ввечері, коли втомлено опустив голову на подушку. Засинаючи, він подумав: «Цікаво, хто ж мене зараз поклав у коробку?»