РОЗДІЛ 3 "Нові знайомства"

В очах мезозавра  повільно стихає лють.   Чоловік  неквапом  перегортає сторінки,  наданої йому  теки,    прискіпливо  вивчає  кожнісінький  рядок  немов  вперше бачить  давно   визубрений  текст.   Інша сторона  перемовин у  вигляді ласого до  жінок  здорованя,   готується  винести вердикт:  вони  або  погоджуються,  або  місяць  праці цілісінького   відділу  розлітається  на всі  чотири сторони світу. 

—  Переконали!  — він вимовляє  одним  видихом  заповітне слово, і я полегшено випускаю пар. З моїх вуст  злітає  радісний  тихий  смішок,  на котрий  вмить  реагує Макар. Погляд  впивається  в  обличчя з метою у  корені  придушити  неприпустиму  поведінку.   Я  запинаюсь  і  знову  червонію  до кінчиків  волосся.  Не зручно від  спонтанного прояву  емоцій,  подумки  роблю собі  зауваження   та, відійшовши  від  інтерактивної дошки,  опускаюсь  на  відведений  стілець. Скромність  і  непомітність  — головні чесноти  особистого помічника.

—   Прекрасно,  у такому  разі  пропоную   перейти  до детального  обговорення  положень  договору,  аби  наші  юристи   змогли безпомилково  підготувати  папери,  — спокійним  голосом   підводить  лінію  Роман. 

 У його  зелених очах грає   непідроблена  радість. Сьогодні   холдинг  Ковальських зірвав  джекпот, і  всім присутнім  без зайвих  пояснень   зрозуміло  очевидне.  Сам  же  генеральний  директор  поводиться як досвідчений  професіонал. У його  тоні  жодного  натяку  на  справжній світ  почуттів, який  приховує  в собі. 

Я скоса   зирю на  шефа.  У кожному  русі,  у  кожній  вимовленій  фразі  читається  впевненість.    На його   фоні  я  несмілива  мишка, яка  вирішила  погратися  у  помічниці   лева.   Одна  неправильна  дія  коштуватиме мені  не  лише  роботи й  зарплати,  а  й кар’єри у  рідному місті.  Кажуть, Макар  скупий   щодо   хороших характеристик,  якщо  його підлеглий  звільняється. А коли  звільняють,   то взагалі. 

 Сильні світу   цього   розмовляють  близько  години.  Протягом  цього часу  доходять  до консенсусу  і  я  готова  віднести  документи в  юридичний   відділ.  Усі  положення  мною  зафіксовано  у  блокнот. Залишиться  їх  передати  й  детально пояснити виконавцям,   аби обійшлося  без  найменшої  похибки.    Ковальський  сам  проводжує  гостей  до ліфтів.    На моє   превелике  здивування,  підвівшись  із-за  столу  чоловіки  враз  змінюються, знімаючи  маски  серйозних  бізнесменів.     Тепер вони розмовляють  про … про  рибалку,  наче  давні  знайомі,  котрі  пройшли  не тільки Рим і  мідні  труби.   У мене очі  повзуть  на  лоба. 

—  Домовились, Макаре,  на  наступні  вихідні  обов’язково  плануємо  виїзд на  наше  озеро.  І  дівчину  можеш  захопити  з собою. Буде   черв’ячки  нам нанизувати. Ех, гарна   помічниця.    Жаль, тесть  не  дозволяє  мені  протилежну стать  брати   в  секретарі. Інакше  я  б вкрав  це  юну  німфу. 

Масний  погляд  знову  пробігається  з  голови   до ніг.  Ненавиджу подібні смішки.  А Ковальський  якось  недвозначно  дивиться   у моєму  напрямку. На душі  вкотре  оселяються   холод і  тривога.   Обставини  розряджає  Ромка,  який  по-дружньому  стукає  по плечі   партнера. 

—  Артур,   у  тебе  доволі  проникливий  тесть.   Як  з  таким  живеться  під  одним  дахом?   Впевнений,  він  і  спостереження  за  тобою  веде.    Будь на сторожі  і  не вганяй   чемних дівчаток  у  фарбу.   Маринка  — цінний  працівник, у  голові  якої   вертяться такі  цифри,  що тобі  їх вимовити  стане у складність.   

Чоловіки  з  реготом  виходять  з конференц-залу, а  я мов  мішок  знову   падаю  на стілець.    Ноги ватні, думки теж. 

Моє  перше бойове  хрещення  залишилось  позаду. Я  пройшла  його  гідно,  і  тепер  залишиться   тільки  допрацювати  попери.      Зізнаюсь  чесно,  за останній  дві  години у  мене  пішло  більше нервів  ніж  за всі   сесії  разом  узяті. 

А Камаєв… Міг  попередити,  що  зустріч  відбудеться  з  його   знайомими. Я  ледь  не вмерла  з  переляку. Ось сьогодні  увечері    висловлю все,  що про нього  думаю! За  допомогу,  звісно,   чемно дякую,  але так  і  до  інфаркту  недалеко. 

 Часу  на  висиджування  власних думок  немає,  тож  щодуху прибираю  чашки,  блюдця,  папери  й  одразу  крокую    до юристів.  У відділі  букви  закону  панує  цілковита тиша  та    спокій.   Правознавство  не  терпить  поспіху, метушні,   бігу. Тут кожнісінька кома  має  значення.   Я  беру курс  на  керівника,  який  і  розпише  матеріали  на виконавця.

Обережно стукаю  у  двері  з  пояснювальною  табличкою  хто  ховається у  кабінетних стінах.

—  Дозвольте, Ростиславе  Вадимовичу?  — зазираю у  шпарину,  не почувши  запрошення  увійти.    Очільника  юридичного відділу   застаю  за  телефонною  розмовою.   Чоловік  помахом  руки  запрошує  всередину   та прощається  з  співрозмовником. 

—  Добрий  день, Марино.   Здається,  сьогодні  не бачились. Ви принесли  інформацію  для  підготовки  договорів?   Замовники  погодились, чи  не так?

Високий   блондин  з  темними, сірими  очима  чекає  звіту,  натягнувши  на   обличчя  маску  доброзичливості.  Таня  розповідала  про його численні  амурні  походеньки  і  неймовірну  любов  до  нових працівниць.     Вони  для  чоловіка   наче  червона  ганчірка,  на яку   біжить  без  оглядин,  намагаючись  підкорити нову  вершину. На  щастя, мене  зустрічають   офіційно,  беж жодних натяків  чи  підтекстів. 

—  Все вірно.  Вам  необхідно  підготувати угоду. Ось  документи,  — кладу   на стіл  синю  теку.    Співрозмовник  повільно читає.