5. До болю смакує кава

****

Яна чатувала біля відділка два дні. Не дарма. Вона все-таки познайомилася з чоловіком тієї жінки, коли той прийшов подавати заяву про зникнення дружини. Ще за добу вона витягла його на розмову до Каштанового скверу. 

Славко, як він представився, був непоказним чоловіком середнього зросту зі світлим, навіть рудуватим волоссям. Він мав замалі очі, завеликий рот і кумедне ластовиння на кирпатому носі. Образ довершували стильні окуляри.

Чоловік приніс із собою каву.

- Я не знаю, яку каву Ви п'єте, тому обрав на свій смак. Лате підійде? - спитав Славко, сідаючи поряд з Яною.

- Так, дякую.

- Я зрозумів, ми з Вами друзі по нещастю? - з гіркотою в голосі спитав чоловік.

- Так, - погодилася Яна. - Першою жертвою душителя була моя молодша сестра. Вона зникла просто з весілля. А на ранок її знайшли мертвою.

Славко зітхнув і розпочав свою розповідь.

****

В'ячеслав Цибулько навчався з майбутньою дружиною Іриною Діамант в одному університеті, навіть на одному факультеті романо-германських мов. А познайомилися лише тоді, коли В'ячеслав почав викладати у дівчини англійську. Побачивши Ірину на першому занятті, Славко вмить закохався. Та перша красуня факультету навіть уваги не звернула на сором'язливого хлопця, що не мав привабливих і видатних зовнішніх даних, які зазвичай подобаються дівчатам. Та ще, на додачу, був її викладачем. А потім він дізнався, що в Іри є хлопець. Красень. Тому ні на що не сподівався.

 За пару років вони знов зустрілися. В супермаркеті. Славко на той час вже захистив магістерську і працював над кандидатською, викладав в університеті, робив переклади з англійської, німецької та французької мов. Він все ще був самотнім. Іра ж почала викладати англійську мову в школі. На той час вона вже розлучилася зі своїм хлопцем через його постійні зради.

Славко з єдиного погляду зрозумів, що почуття ніде не ділися. За жвавою бесідою вони не помітили, як минув час. І чоловік врешті решт наважився запросити кохану дівчину до себе на каву. Здивувався, коли вона погодилась, та зрадів, неначе хлопчисько. Після кави Ірина залишилась на ніч. І назавжди.

Рік разом завершився тиждень тому весіллям. Іра пішла під вінець у надзвичайно гарній сукні, розшитій червоними маками, яку вона замовляла у знайомої майстрині. Фотки з весілля виставила в соцмережах, де на сукню несподівано знайшовся покупець. В'ячеслав був у від'їзді по справах, коли дружина повідомила про це і про те, що купувальниця просила завезти їй сукню.

З того часу Ірина зникла. Її телефон не відповідав, подруги її не бачили, сусіди вдома її не зустрічали. Вчора приїхавши у місто, Славко видзвонив Ірину маму, яка відпочивала в санаторії й не відала про зникнення доньки, а потім одразу попрямував у поліцію.

****

- А далі Ви знаєте, - закінчив В'ячеслав. - Її знайшли у тій самій сукні.

- Ви когось підозрюєте? - спитала Яна.

- Ніби не підозрюю, - задумався співбесідник. - Та деколи Ігор - Ірин колишній - досить безцеремонно давав про себе знати: то зустрічав її з роботи, щоб грошей позичити, то п'яний підловлював біля будинку та ліз цілуватися. Ще Василь - сусід Іриної мами. Той давно за Ірою впадав і не зважав ані на дружину, ані на діточок, ані на тридцять з великим гаком років за плечима. Постійно відпускав брудні жарти, робив непристойні пропозиції - неприємний тип.

- Дуже цікаво, - замислилася Яна. - А не дасте адресу Іриної мами? Хотілося б і з нею поспілкуватися.

****

Яна попрощалася з колегою по нещастю, а опісля зателефонувала Андрієві.

- Андрію, я йду до відділку! - рішуче промовила вона у слухавку. - У мене є питання до слідчого. Ви зі мною?

- Авжеж. - погодився чоловік.

Слідчий неохоче прийняв двох відвідувачів.

- А ви, бачу, скооперувалися! - замість привітання промовив він.

- Доброго дня, Сергію Васильовичу! - привітався Андрій.

- Сергію Васильовичу, ми прийшли дізнатися, як просувається слідство, - тоном професійного журналіста сказала Яна. - Ми знаємо, що є третя жертва. Можна дізнатися про це докладніше?

Слідчий криво всміхнувся:

- Дівчино, ви забуваєтеся. Питання тут задаю я. І оперативну інформацію по цих справах розголошувати не маю права. Слідство ще триває.

- Ну будь ла-асочка!!! - проскиглила Яна, змахуючи довгими віями та на повну вмикаючи жіночі чари.

Сергій Васильович вголос розсміявся.

- Перепрошую! - обірвав його веселощі Андрій.- Ми не просимо розкривати нам якісь таємниці слідства. Просто обмалюйте загальну картину, не вдаючись у подробиці, використовуючи лише відому інформацію.

Слідчий помовчав, вагаючись, але несподівано погодився.

- Усі три дівчини мають дещо спільне: їх усіх знайшли в мальовничих зонах відпочинку, усі були у весільних сукнях, усі троє були задушені і задушені були чимось на зразок фати, яка була відсутня, та при них не було документів. І ще одне: насиллю жодна не піддавалась. І все. - підсумував слідчий, а далі додав: - Більше нічого спільного. Ані зовнішність, ані вік. Навчалися в різних вузах, працювали в різних місцях, жили в різних районах, у них ані друзів, ані вчителів, ані лікарів спільних не було. НІ-ЧО-ГО!

- Тобто, у вас нічого немає? - спитала Яна.

- А це вже таємниця слідства, - відповів Сергій Васильович. -  Я задовольнив вашу цікавість?

- У повній мірі, - сказав Андрій, підіймаючись. - не будемо відволікати Вас від справ. До побачення!