В голові плівка

Я не пробачаю зрад...

Я не пробачаю зрад, 

Які б на них не були причини,

Нікчемним є, то для мужчини!

Абсурд - це, ніби, ти прийшов в театр! 

 

Кохання то, є безмежний дар, 

Якого ти не вартуєш і днини, 

Якщо за щирість топчеш чужий сад, 

 Бо то не є ярмом для жінки, то її є крила! 

 

Вона летить метеликом на страту, 

Бажаючи отримати твого тепла, 

Таку приємну для неї дозу!

Не відчуваючи, що з ним  - отрується,

Занапастивши душу й розум!

 

А ти зробивши підле діло, 

не відчуваючи ні грами каяття, 

Маруєш вже свою дорогу,

Бо ти, як справжній баламут,

Не віриш в майбуття,

Тому не гідний бути Богом. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше