Я не пробачаю зрад,
Які б на них не були причини,
Нікчемним є, то для мужчини!
Абсурд - це, ніби, ти прийшов в театр!
Кохання то, є безмежний дар,
Якого ти не вартуєш і днини,
Якщо за щирість топчеш чужий сад,
Бо то не є ярмом для жінки, то її є крила!
Вона летить метеликом на страту,
Бажаючи отримати твого тепла,
Таку приємну для неї дозу!
Не відчуваючи, що з ним - отрується,
Занапастивши душу й розум!
А ти зробивши підле діло,
не відчуваючи ні грами каяття,
Маруєш вже свою дорогу,
Бо ти, як справжній баламут,
Не віриш в майбуття,
Тому не гідний бути Богом.
Відредаговано: 10.07.2025