Основна частина

В електричці

Я стою на залізничному пероні та чекаю електричку. Вона ось-ось має прийти. За півхвилини буде на місці.

З висоти перону бачу, як на цю ж електричку спішить-біжить жіночка середніх років з гарним довгим волоссям, з сумочкою та на високих підборах.

Жінка помічає поїзд і прискорює біг.

Я прикидаю, що явно запізниться. Жінка, здається, теж про таке подумала, бо ще більше прискорюється. Стукає туфлями об асфальт частіше.

Однак це не заважає їй на ходу робити різні, на мій погляд, недоречні дії.

Вона то струшує руками щось невидиме у себе на грудях, то поправляє одяг, закриває-відкриває сумочку, закидає за вуха волосся.

Пасажири заходять у вагони, перон пустіє і я вирішую притримати двері, щоб поїзд не рушив та щоб жіночка встигла вскочити в вагон.

Вона вже біжить повз вікна вагону і я ледь не падаю від несподіванки. Спочатку вона похапцем дивиться в вікно вагону та поправляє вкотре своє волосся, а потім розкриває сумочку, дістає дзеркальце і дивиться, чи все в неї в порядку.

- Мужчина, що ви тут стали і мішаєте пройти? Бачите, що спішу?  - кидає, запихавшись, вона мені і влітає до вагону.

Машиніст закрив за мною двері і поїзд рушив. Я заходжу в вагон. Він ще не заповнився. Є багато вільних місць. Сідаю біля вікна і дивлюся, що нового народилося на світі за останній день.

 Ми, пасажири приміських електричок, саме так споглядаємо як почалася весна чи випав перший сніг, як жовтіє листя на деревах восени та як наливаються яблука в літніх садах. Значна частина нашого життя проходить в дорозі та пролітає за вікном.  Коли одну годину туди та годину назад, то в місяць майже два дні.

На наступній зупинці заходять цигани. Жінки та діти. Чоловіків майже ніколи не буває. Цигани окуповують перших шість місць та починають на весь вагон щось кричати. Ніби в вагоні більше нікого не має. Тільки вони одні. Зрозуміти нічого не можна, тому що українські та російські слова перемішуються з їхніми.

До цієї компанії старається ніхто не сідати. Їм це теж підходить. В своєму колі вони почувають себе дуже і дуже вільготно.

Дивлюся, що з’явилися продавці різного краму. Газети, журнали, насіння, гребінці, клей, сумки, прянощі та ще багато всякої всячини. Кожен продавець голосно та надоїдливо рекламує свій товар:

- Читайте  про бійку в парламенті та як правильно перерахувати пенсію. Гороскопи та телепрограма;

- Пропоную до вашої уваги мазі та креми від простуди, радикуліту, ревматизму, безсоння та подагри;

- Новий розклад електричок та календарики з усіма політичними і релігійними святами;

- Абсолютно правильний розклад електричок та місячний календар для посіву городини.

Народ набивається і пройти вагоном стає неможливо. Та кому дуже треба, той якось вхитряється пропхнутися, навіть якщо статура геть не дозволяє.

За продавцями – контролери. З продавців, як і з циган, вони грошей не беруть.

Жінка-контролер в залізничному піджаку та в джинсах присікається до молодого чоловіка, який не має білета. Той не хоче платити. Контролер починає кричати на нього та вимагає покинути вагон. Тягне за рукава, щоб підняти з місця і вступає з ним в перепалку.

- Мужчина покиньте вагон.

- Чого пристала. Мені положено безплатно. Льгота  в мене.

- Показуй свою льготу.

- Немає, вдома забув.

- Як нима удостовєрєнія плати штраф або мотай звідси, нахалюго.

- А в мене така льгота, шо не треба удостовєрєнія.

- Ни мели дурні. Немає такіх льгот.

- Як то – немає. А може я циган? Значить мені положено безплатно. З них ви гроші не берете і посвідчень не требуєте.

Вагон починає реготіти.

Якісь хлопці кричать заливаючись сміхом:

- Циган він. Циган. Ми його знаєм. Хай не платить.

Жінка в залізничному піджаку лається і йде далі.

Обілетивши п’ять-шість пасажирів підходить до студента. У того щодня одна й таж сама хохма-розводка. Всі вже її знають і чекають, чи пройде у нього сьогодні так, як завжди.

Він подає контролерці п’ятисотку.

- А шо, в тебе менших немає? – зазвичай запитують контролери та отримавши негативну відповідь студента розчаровано і з неприязню повертають йому купюру. Не підходить їм віддати студенту всі дрібні гроші. Не буде чим здачу давати.

Але сьогодні – новина. Контролерша підготувалася. Видно дістав її хитрий студент. Купюру вона поклала собі в кишеню. А хлопцеві почала давати здачу. Десятками, п’ятірками, двоячками та одиничками, а на додачу ще й трьома пригоршнями копійок.

Хлопець аж присідає від несподіванки та купи грошей, які не поміщаються в його кишенях, а вагон ще довго смакує винахідливість конролерши та почуває задоволення від того, що в ім’я справедливості студент з’їхав з розумників до загалу. Став таким, як і всі.