6

6.1.

Тут у їх спір вклинилась Аня.

– Що тут відбувається? 

Вона спочатку поглянула стурбовано на брата, а потім перевела вже злий погляд на Дениса.

– Та нічого, – Ігор поплескав по плечу Денису, – цей хлопчик вибачався перед тобою за доставлені незручності на мотогонках. Правда? – він сильніше стис плече хлопця, зазираючи у вічі.

Денис скинув руку Ігоря.

– Ну типу. Ти Яна? – звернувся від до Ані.

– Угу, – мовила та, закусивши щоку. Її маленька таємниця з підміною імен та головне захопленням мотоцикла були на краю краху.

– Я Денис. А ти? – підморгнув подрузі Анни він.

– Ліза, – кокетливо мовила вона.

– Ммм яке чудове ім‘я. Прямо королівське.

Аня закотила очі, Ігор приснув та Ліза подала руку.

– Саме до пари моїй натурі.

– Мггг, все дуже чудово. А ми спішимо, – встрягла холодним голосом Аня, – і не будемо вам заважати. 

Ліза поцілувала подругу на прощання. Виїжджаючи зі стоянки, Ігор раптом порушив тишу, промовивши:

– Не подобається мені цей тип. 

– Згодна, від нього віє проблемами.

– В нього ж здається був друг?

При згадці ще одного хлопця Аня на декілька секунд почервоніла, але різко взяла себе в руки.

– Ну типу. Ліза каже це той, з ким я провела час у клубі.

– І це правда?

– Не знаю. Бачила його в універі декілька хвилин, – вона усміхнулась, – його і цього Дениса викладач шпурнув з аудиторії, як малих блохастих котят. Але щось не зовсім впевнена що то він.

– Все одно, будь обережна.

– Думаєш вони щось мені зроблять?

– Ні, швидше ти їх спалиш.

Дівчина вдарила брата легенько в плече та голосно розсміялася.

Перший тиждень навчання хоч і не був забитий парами, але видався важким. Після пережитих подій літа, Аня не мала ніякого бажання повертатися в університет. Заспокоювало те що її практично ніхто не зачіпав, за виключенням жалюгідних спроб Дениса залицятися. Він був як той настирливий комар, який постійно дзижчав над вухами. Вова рідко з’являвся на парах. І під гудіння вже Лізи вона все більше і більше схилялася до думки, що красунчик з клубу в чорній масці вовка – той самий однокурсник.

Аня час від часу ще переписувалась з Вовою про дурниці, але Ліза почала розповідати, що по університету поповзли плітки, ніби Аня організовує незаконні мотогонки. Викладачі косо почали дивитися на дівчину, але при цьому не озвучували причину вголос.

Спочатку дівчина почала дещо холодно відповідати на повідомлення Вови, а потім в понеділок другого тижня, коли хлопець нарешті з‘явився на пари, Аня вирішила підійти напряму і дещо попросити.

– Ти можеш нікому не розповідати про мотогонки? – Аня двома руками сперлась на парту, показуючи серйозність своїх намірів.

– І чого б це?

– Це моє та моїх друзів приватне життя. І ви, – вона перевела погляд на Дениса, – не маєте права порушувати наші таємниці.

Денис у відповідь голосно розсміявся, привернувши увагу декількох однокурсників. Вова ж холодно подивився на дівчину та промовив:

– Мені байдуже на тебе і твоїх друзів. Можеш не турбуватися.

– А мені, – встряг Денис, – потрібно плату за збереження вашої таємниці. Наприклад, поцілунок.

Він витягнув губи та закрив очі. Аня на секунду оторопіла від такої наглості, а потім заліпила ляща зі всієї дурі. Тепер ті, хто залишились в аудиторії різко замовчали, втупившись на них.

– Що за? – Денис невинно залопотів віями.

– За дебільні шуточки. Домовились?

– Ладно, фіг з тобою.

Аня кинула переможний погляд на Дениса і повернулась за перші парти, до своїх одногрупниць. Дівчата ж відразу почали розпитувати:

– Що сталось?

– За що ти його так, новенького?

– Бо придурок от і все, – загадково промовила Аня та перевела тему на обговорення.

За третій тиждень навчання навантаження значно зросло. Викладачі увійшли у смак і почали задавати безліч безглуздих завдань. Одного ранку Аня проспала першу пару, адже допізна дивилась нові серії “Як уникнути покарання за вбивство”. Це ще й було інтелектуальне право.

– Перездача у нас буде просто вбивча, – мовила Ліза яка теж пропустила цю пару, – кажуть викладачка просто звіріє на тих, хто не ходить до неї на пари.

– Жесть, – видихнула Аня.

– Ну турбуйся подруго, ми в одному човні.

– Хоч не сама буду.

– Я тут подумала… може і перездавати не буду. Ну її в баню.

– Хочеш мене покинути саму? – в голосі Ані почулося явне роздратування. Ліза не раз обіцяла її підтримати на перездачах, а в останній момент зливалася.

– Та ні, ти що!

– Цікаво як будуть здавати ці двоє.

Аня кивнула на задню парту, яка була пуста. Лишень двічі вона бачила що за нею сиділи Вова та Денис.

– Я чула що в Горзова багатенькі батьки. Чи то судді, чи то бізнесмени. Щось типу цього.

– Аа-а, тоді з ним все зрозуміло, – видихнула Аня.

Хоч її батько знав майже кожного викладача в університеті, та ще й декана, але завжди говорив: “Я і слова за тебе не замовлю. А якщо потрібно буде – накажу до тебе суворіше за інших ставитись. Мені не потрібен нащадок просто з “корочкою” юриста. Ти маєш продовжити сімейну справу.” Саме тому татко так гордився Ігорем. Син став слідчим Вінницького ГУНП. Приблизно того ж вимагав і від доньки.

– Чуєш, – Ліза кілька раз клацнула пальцями перед обличчям Ані, – ми йдемо сьогодні в “Коти”? В Інсті бачила що там має бути музичний вечір.

– Можна, – усміхнулась Аня.

– Чудово. Може знайду там собі перспективного музиканта.

– Він тобі так потрібний? Музиканти явно не постійні люди.

– Та і я теж. Головне буду купатися в грошах.

Однак Ліза мріяла про інше. Вона знала що Назарій буде на цьому концерті зі своєю коханкою. Дівчина хотіла, щоб подруга побачила це все на власні очі та розійшлась з ним. Адже в неї самої були великі плани на хлопця.