5

5.1.

Вову розбудив надокучливий звук. Хлопець сховав голову під подушку, але це нічого не дало. Від будильника у хлопця тріщала голова.

– Вставай! – Даша прибігла до Вови та почала стягувати ковдру. – Мама сказала ти відвезеш мене в школу?

– Та ну.

Хлопець махнув рукою та перевернувся так, щоб сестра не вчула запах перегару.

– Давай, – дівчина почала тепер в подушку стягувати, – я ціле літо чекала що піду в школу. Ми пропустимо перший дзвоник.

– У тебе їх ще стільки будуть, що набриднуть.

– Вова!

У кімнату зайшла матір. Вона зав‘язала фартух та стряхнула з нього невидиму грязь. Вова з-під подушки глянув на неї. Якби не знав, сказав би що ця жінка – турботлива матір, яка дбає про своїх дітей.

– Ледащо, вставай! Папа не може відвезти Дашку в школу. Ти маєш це зробити.

– Менше гликати зі своїми дружками треба було, – гаркнув Вова та відвернувся до стіни, – так йому і передай.

– Тобі не стидно? Вдягає тебе, годує, а тобі впадло просто сестру в школу завести? – матір почала кричати писклявим голосом.

– О Боже. Я встаю. Відстаньте від мене.

Вова замружив очі, взявшись за голову та поволі сів на ліжко. Відвідувати університет в перший день навчання ніяк не входило в його плани.

Розблокувавши смартфон, він спочатку зайшов в новини, а потім побачив що прийшла смс-ка від Ані. Вона відповіла йому буквально три години назад.

“Невже не спала цілу ніч?” – подумав він і відкрив переписку.

“Пробач, – писала Аня, – просто вчора довелося тікати. Якісь мужики до мене причепилися. А з тобою була рада познайомитись, знову ;)”

Спочатку Вова відчув полегшення, адже з нею все було добре. Потім злість, адже він її не врятував. І потім здивування.

“А чого мене не знайшла? Я б точно образити тебе б не дав.”

А потім дописав: “І в сенсі знову?”

Буквально відразу прийшла відповідь:

“Я і сама справилась. Велика дівчинка. І ми нещодавно не бачились”

“Де?”

“А ти подумай ;)”

Вова почесав голову. Він гадки не мав, де міг зустріти раніше “Яну”.

Хлопець збираючись встиг ще раз поскандалити з матір‘ю. Вова намагався доказати їй, що відвозити та школу Дашу – діло його вітчима. Але матір знову почала кричати що він невдячний син. Лиш би не слухати та далі її крики, хлопець взяв рюкзак сестри та вийшов з дому. Біля гаража його чекав чорний Ланос. Двері машини були дещо затерті, в деяких місцях виднілася іржа, а задні вікна взагалі не відкривалися.

Автомобіль – це практично єдине що залишилося від батька. Матір років п’ять назад планувала продати його, коли з грошима було все дуже туго. Але Вова не дав цього зробити. Він цілий місяць протестував. В результаті жінка здалася і на вісімнадцятиріччя навіть повністю передала право власності автівкою.

Вова під‘їхав до початкової школи. Колись і він тут навчався. Хлопець згадав як його після роботи забирав батько та відводив у тир, та мимоволі усміхнувся.

– Ну що, готова моя випускниця?

– Звичайно, – прощебетала Даша, – мене скоро чекає ліцей.

Хлопець мовчки кивнув.

– А туди всі круті ходять? Правда? 

– Хто тобі це сказав? – Вова підняв одно брову.

– Віка. Вона розповідала, що вся еліта Вінниці вчилася в тому ліцеї, куди мене хоче мамочка віддати. 

– Ммм…

– В мене менше ніж рік, щоб підготуватися до екзаменів в ліцеї. А то ще опозорюсь. І потім Віка засміє.

– Навіть якщо ти туди не поступиш, це не край життя, – Вова забрав з лиця сестри локон чорного волосся, – я вот вчився у звичайній школі.

– І того ти лох!

Дівчинка засміялася та вибігла з машини. Потім обернулася і показала брату язик. 

– Йди вже! – Вова закрив двері, вдягнув темні очки та поїхав геть.

– А твій брат ще той красунчик, – до Даши ззаду підійшла Віка.

– Ой не видумуй.

Аня підіймалась по сходах до університету, як раптом почула:

– Ти куди без мене?

Дівчина здивовано повернулася та побачила гнівне лице подруги.

– О-о-о, привіт, – Аня підбігла до подруги, обійняла її, а потім відсторонилася і здивовано мовила: – Ти ж сказала що не будеш сьогодні.

– То відкрий переписку в Телеграмі, – Ліза помахала телефоном, – я десь в вісім написала, що мамка розбудила та ледь не вишвирнула з хати.

– Вона ж хоче для тебе як найкраще.

– То краще б дала мені виспатись, – Ліза закотила очі.

– Прогулювати перший день навчання це ж святе для тебе, – засміялась Аня.

– Для мене літо закінчиться тільки тоді, коли на вулиці не буде така жара, – дівчина декілька раз смикнула свою блузку.

– Давай швидше, не хочу пропускати земельне право.

– Та ну, нафіг воно нам? Го в кафе.

Аня скривилась:

– Старші казали що його веде ще той придурок. Кожну енку змушує відробляти.

– Якщо він красунчик, то я і не проти, – Ліза приспустила блузку, оголюючи декольте.

– Дурочка! Пішли!

– Ну ладно.

У аудиторії вже товпились однокурсники. Деякі, особливо дівчата, були схвильовані. Видно теж від попереднього курсу наслухались про викладача. Хлопці ж як завжди весело гиготіли, вихваляючись хто кого встиг вкласти у ліжко за літо.

– Маленькі діти, – закотила очі Аня прямуючи до свого звичного місця біля вікна.

Тим часом Лізу перестрів одногрупник, положив їй руку на плече та періодично підморгував. По задоволеній посмішці дівчини було зрозуміла – вона явно не проти такої уваги.

Раптом відчинилися двері та стало тихо. Всі погляди у залі встромилися лише на одну людину.

– Всі по місця! – ехом пролунав наказ чоловіка.

Йому було десь за сорок. Темне волосся частково покриті сивиною, лице витягнуте та всохле, а під очима виднілися темні круги. Чоловік був одягнений у вигладжений костюм, але сорочка облягала пузо.

– Дзвінок через хвилину, – крикнув один з хлопців.