4.3. Легенда про Кінець Кривавого Віку

Кривавий Вік не завершився однією битвою чи смертю одного ворога. Він закінчився тоді, коли вампіри перестали масово полювати на інші народи.

Після війни за ельфів світ змінився. Лоринт став прихистком для більшості ельфів, а навколо міста постав міцний бар'єр, крізь який вампіри вже не могли проникати так, як раніше. Ельфи лишались і за межами міста, мандрували світом, прибували до Лоринта і знову залишали його, але місто стало їхнім головним осередком і місцем, де вони могли почуватись у безпеці.

Для вампірів це означало втрату одного з головних місць полювання, але самі вони вже давно перестали бути тими, ким були на початку Кривавого Віку: за роки війни їхні клани розділились і помножились, вампіри почали формувати власну культуру, правила й території впливу, і дедалі менше їх цікавило полювання заради самого полювання — натомість дедалі більше те, кому належатиме певна частина світу і який клан матиме над нею владу. Те, що колись було єдиним народом, об'єднаним спільною жагою крові, перетворилось на безліч кланів зі своїми звичаями, законами та інтересами.

Клан Сьєррі залишився в Лоринті. Вони стали стражами ельфів у місті, а сам Лоринт перетворився на їхню територію впливу. Колишні вороги лишились поруч, але тепер їхній союз був частиною нового порядку, що народився після війни.

Для драконів Кривавий Вік став майже кінцем їхнього роду. Ті, хто вступив у війну заради ельфів, були знищені майже повністю. По світу лишились лише поодинокі яйця, з яких значно пізніше народжувались окремі дракони. Їхній народ не зник остаточно, але відтоді дракони стали надзвичайно рідкісними істотами, а їхня присутність у світі перетворилась майже на диво.

Ельфи вижили, але пам'ятали, якою ціною. Більшість лишалась у Лоринті, проте їхній народ не замкнувся за бар'єром назавжди — ельфи продовжували мандрувати, жити в різних землях і повертатись до міста, яке стало їхнім головним домом.

Поступово інші народи теж почали віддалятись від людського світу. Після століть конфліктів стало зрозуміло, що відкритість більше не гарантує безпеки. Надприродні народи почали приховувати своє існування, а людство дедалі менше розуміло, що колись відбувалось поруч із ним.

Люди не зберегли справжньої історії Кривавого Віку. Вони знали лише уривки — окремі історії про безсмертних істот, драконів, лісові народи та кровопролитні війни. Покоління змінювались, пам'ять слабшала, а справжні події поступово перетворювались на легенди й міфи.

Інші народи пам'ятали Кривавий Вік інакше. Для ельфів це була історія майже повного винищення. Для вампірів — час, після якого їхній народ уже ніколи не був єдиним. Для драконів — трагедія, що ледь не стерла їх із Нижнього світу.

Так світ нарешті замовк.

Не тому, що хтось здобув остаточну перемогу. Не тому, що всі пробачили одне одному минуле. Просто після століть крові народи втомились воювати й почали будувати власний порядок.

Кривавий Вік закінчився.

Але його ціна лишилась у пам'яті тих, хто пережив його, — у бар'єрах Лоринта, у розділених вампірських кланах, у майже спорожнілому небі драконів і в легендах людей, які вже давно перестали знати, що колись усе це було правдою.

І з цього моменту Нижній світ увійшов у нову епоху — епоху, в якій його народи навчились жити поруч, але вже не обов'язково жити разом.