Шестеро дивились на землю довго, перш ніж наважились ступити на неї.
А коли нарешті ступили, кожен із них побачив у Нижньому світі щось своє — те, чого не бачили інші. Один побачив у смертності межу, яку можна перевірити на міцність. Інша побачила в морській глибині свободу, якої не знали кордони. Хтось побачив у вовчій зграї вірність сильнішу за людське слово, а хтось — у метелику на пелюстці — доказ того, що крихке не стає менш цінним від того, що триває недовго.
Із цих поглядів народились народи.
Не завжди так, як задумували їхні творці. Дехто з дітей Архелів успадкував не лише силу, а й тягар — повний місяць, жагу до крові, тугу за лісом, яку не можна вилікувати. Дехто народився не від людини взагалі, а просто прокинувся одного дня там, де раніше росло тільки дерево.
У цій частині книги розповідається про шістьох, що стали прабатьками. Про те, якою ціною купується дар. І про те, що жоден творець, хай яким би могутнім він був, не може прожити життя замість свого творіння.
Відредаговано: 07.11.2026