Ікруша вирушив додому, ноги самі привели його до його квартири, він витяг ключ щоб відкрити кімнату, та ключ не підходив. Двері відкрив якісь повнуватий високий мужик у штанах без футболки.
Оксана казала правду, у неї дійсно був викидиш, вона пила спеціальні препарати щоб убити плід у своєму череві і добилась цього. Потім швидко пішла і оформила документи на розлучення і отримала квартиру по розподілу майна. Вона показала йому документ який засвідчував її власність на квартиру, і дала йому конверт із грошима, із тою сумою за яку він ніби то продав свою частину квартири, тут підійшов той мужик і каже:
Ікруша зняв кімнату у готелі, а наступного дня прийшов до психлікарні і викупив шахматиста за половину суми що була у його конверті, через тиждень шахматист був за межами лікарні і вони мовчки ходили вулицями міста, шахматист милувався красою міста про яку вже і забув. На частину грошей вони зняли квартиру де і поселились, граючи у нову гру із шахматів, Ікруша подивився на шахматну дошку, і глянув на шахматиста, і сказав:
Так і почалась їхня робота над ігрою, вони створили величезну шахматну дошку із багатотисячними чорно-білими квадратиками, де фігурки Ікруші були синього кольору, а фігурки шахматиста були червоного кольору. Стали грати в ігру, поставивши собі ціль, ішли до неї, життя відрізнялось від їхньої ігри, і їм довелось додавати нові ходи, міняти правила.
Через рік їхня ігра стала 90% відповідати реальності, 10% вони лишили величині Пі, і не осознаним ділянкам підсвідомості. Ікруша і Шахматист стали великими знатаками реальної психології людини, вони продовжували наповнюватись знаннями інших, створюючи власні думки. Ікруша грав у ігру «гроші», «розваги». Шахматист грав в ігру «сімя», «гроші», «розваги».
#1465 в Фантастика
#225 в Антиутопія
#8587 в Любовні романи
#343 в Любовна фантастика
Відредаговано: 02.09.2022