Глава 5

Опритомнівши Ікруша побачив що навколо змінився фон це була сіра кімната, і він запертий у ній. Ікруша був запертий у своїй палаті у якій не було нічого крім ліжка і сірих стін, його жінка Оксана дала взятку головному лікареві щоб той тримав його тут якомога довше. Ікруша відмовлявся розмовляти, він повністю замкнувся, і поглинувся у свої думки.

Він вирішив знову повернутись у свій вигаданий світі, закривши очі він проснувся у тому світі, який він створив для себе. Він вийшов із своєї кімнати і пішов по дому шукаючи свою вигадану дружину, та він нікого не найшов, він вийшов на вулицю і запитав першого хто йому зустрівся, де його дружина?, «ти хто такий»- відповів йому прохожий. Ікруша сказав :

• я все тут створив
• аякже,- засміявся прохожий.

 Ікруша ішов вулицями колись створеної ним місцевості та багато чого він не міг просто впізнати, місто змінилось, дома стали більшими, створені огорожі вищими, люди жадібнішими, він побачив хлопчика, років 5 який копав м’яч об стіну будинку. Це був його син, вийшла и його уявна жінка:

• що явився, як можна було спати стільки років? Ікруша глянув на її суровий погляд і промовив:
• обніми мене, мені потрібна твоя любов, дуже.

 Із будинку вийшов той друг, якого він створив, із бітою у руці, і сказав Ікруші: «Іди звідси, поки цілий». Ікруша опустивши голову вернувся у свою кімнату де проспав останні роки, опустив голову і промовляв : «Куди ж мені іти?».

Він ляг, закрив очі і прокинувся у своїй палаті, направивши погляд на стелю,  ні про що не думаючи, лиш час від часу приходити в себе через голод щоб поїсти. Так ішли, дні, тижні , місяць. А потім у псіхушці відбувались зміни, старий головний лікар пішов на підвищення і його місце зайняв новий, якому було незручно у такому малому кабінети, він найняв бригаду будівельників щоб його розширити, і виходячи із цього Ікрушу як спокійного психа пересилили до іншого психа по кличці шахматист, так його називали санітари.

Ікруша лежав у своєму ліжку, нічого не думаючи дивлячись у стелю, він втратив контроль часу, став забувати власне імя, він ніби розтворився від свого тіла, і поєднався із повітрям, із вітром, із каменем, із цілим світом у його достаточності. Час від часу його відносили до психіатра, та потім психіатру це надоїло і його ніхто не трогав. Був він, а решта тільки фоном.

 Коли Ікруша ішов щоб взяти їжу, принесену йому, він бачив шахматиста який сидів і совав фігури по шахматній дошці, роблячи ходи не притаманні цим фігурам. Шахматист - це був колишній великий грос мейстер, який зійшов з розуму після того як дівчина яку він боготворив, стала займатись сексом з усіма під ряд, він зробив їй пропозицію вийти за нього заміж, та вона всяко відшивала його, а потім коли вона народила дитину від когось, він поїхав мозгами і став совати фігури на шахматній дошці, ні з ким ні про що не говорячи він тільки совав фігури по дошці, ніби граючи у якусь свою гру. Рідні привезли його у псих лікарню, де він і находився.

 Одного дня, до психлікарні приїжджали священики із монашками, було якесь релігійне свято і вони пригощали смачними наїдками пацієнтів цієї лікарні, попробувавши смачної їжі Ікруша відчув радість і сівши на свою кушетку, дивився на те що робить шахматист, а шахматист совав фігури таким чином яким вони не ходять, ніби іграючи у свою ігру, Ікруші було добре, він ще пам’ятав смак тої смачної їжі, яку тільки що спожив, та дивлячись на рухи шахматних фігур на дошці він захопився новою красою, красою цих рухів, деякий час подивившись Ікруша промовив: «Гарна ця гра шахмати», шахматис продовжував совати фігури, а через деякий час сказав: «У шахматах як у житті, тільки у житті ми граєм тілом, моралью, емоціями і часом». Ікруша продовжив дивитись на те як шахматист соває фігури.

• Давай зіграєм
• Давай,- відповів шахматист
•  у що будемо грати?
• Давай зіграємо, – Ікруша нахилився ,–в то що ти граєш
• Добре,- і став розставляти шахмати на дошці у незвичний спосіб,- Роби хід, - промовив  шахматист.
• як тут грати?, я не знаю,- похмурився Ікруша.
• Ця гра називається «шахматне життя».

Правила наступні: 

1. Зробивши хід дочикайся поки його зробить наступний, ти звісно можеш зробити і інші ходи якщо тобі позволить час, та пам’ятай що роблячи додаткові ходи без відповіді ти привчаєш , і втрачаєш ресурси лишаючись бідним, і не маючи чим приманити.
2. У грі грають чотири види фігур. Тіло, мораль, емоція, час. Ти можеш переставляти їх місцями, в залежності від супротивника чи цілі до якої ти ідеш,  вони чотири ідуть змійкою по шахматній дошці на шляху до своєї цілі, щоб добитись бажаного.
3. Цілі можуть бути різними, від сексу з дівчиною, до заробляння статків, чи ставання знаменитим.
4. Один грає індивіда, а другий грає долю, де підставляє фігури».

Вони приступили грати, ігра затянула ікрушу і він повністю поглинувся в неї, ходи йому не виходили, шахматист робив йому підказки, і пояснював особливості гри.

Ішли дні Ікруша і шахматист грали у цю гру, находячись у сірих стінах, вони жили цікавим життям завдяки дошці з квадратиками і кільком фігуркам.  Та життя не є життям якщо у ньому немає змін. До лікарні мала приїхати перевірка, і новий лікар побоявшись порушень, вирішив виписати одного психа, і лікарі вибрали Ікрушу, через два дня Ікруша стояв за дверима дурдому, із документами про своє виздоровлення.