Уяви
Ти працюєш секретаркою понад 5-ть років з них чотири ти працювала з Максимом Олександровичем і все було просто ідеально аж поки рік назад він не пішов у відставку а замість нього прийшов його син Руслан Миколайович і все твоє життя стало схоже нестерпним на роботі, адже Максим Олександрович попросив сина не звільняти тебе от він і хоче щоб ти сама звільнилася ти це випадково почула у розмові свого нового боса з його другом
- Руслане Максимовичу я закінчила на сьогодні, усе я можу йти ?
- А ти ще тут і що за черепаха працювала з моїм батьком, так можеш іти , а хоча ні зроби мені ще кави
Зробивши каву ти увійшла до кабінету начальника і побачила що його вже немає, тобто він тебе просто обдурив і пішов , бо знав що тоді ти будеш чекати поки всі підуть та замкнеш ваш поверх.
- От козел - не стрималася ти.
Пізніше ти поїхала до клубу адже сьогодні п'ятниця і ти домовилися з подругою там зустрітися
- Привіт люба
- І тобі привіт
- Я так розумію тебе знову затримав начальник
- Та як би затримав цей козел просто обманув мене сказавши зробити йому кави а сам втік
- Ой подруго
- Та я не розумію чому він так до мене чіпляється , чому так ненавидить я ж йому нічого не зробила ,а йому все нейметься схоже що цей тиждень був моїм останнім я більше не можу працювати з людиною яка не тільки не цінує людей а й не поважає їх працю
- Ой ....
- Отже козел , який нічого не цінить та нікого не поважає?
Почула ти за спиною , обернувшись ти побачило свого майбутнього колишнього начальника і його друга
- Так мені це все набридло і в понеділок я напишу заяву на звільнення
- А хрін тобі
- Що ..
Але ти не встигла договорити як Руслан зхопив тебе за руку повів невідомо куди , опинившись у одній з приватних кімнат чоловік притис тебе до стіни та поклав свої руки над твоє головою
- Отже що ти можеш сказати у своє виправдання?
- Яке виправдання, я не відмовляюся від своїх слів і дійсно хочу звільнитися,я не розумію чому вас це так дивує з вашим ставленням до мене , до того ж ви повинні бути раді адже я сама звільняюся, усе як ви хотіли
Деякий час чоловік мовчав
- Отже ти чула мою розмов
- Так чула, і я тільки не може зрозуміти невже я настільки вам не подобаюся що ви так надімною знущається
- Знущаюся , це ти увесь рік знущаєшся з мене , я ж як той дурень закохався і не можу до тебе підійти ти пам'ятаєш як у першу нашу зустріч коли я зробив тобі комплімент ти мене послала
- Комплімент ? Стосовно моєї задниці до це був комплімент?
- Так він , ну а як я ще мав привернути твою увагу?
- Але чому, якщо ви мене кохаєте усе одно хочете щоб я звільнилася?
- Ти не дослухала , я хотів щоб ти звільнилася , адже коли ми почнемо зустрічатися то не зможемо працювати
- Зустрічатися ?
У відповідь чоловік просто поцілував тебе
- Руслане що ти коїш
- Цілую свою дівчину а ти проти ?
- Та ні але ж ми у клубі
- Гаразд тоді їдемо додому
- До кого додому?
- До нас додому
- Ось так одразу?
- Так , ось так одразу
Усміхнувся чоловік.
І так з усмішкою на вустах і з'єднаними руками ви пішли спочатку на парковку а потім поїхали додому 🤗🤗
#1486 в Сучасна проза
#5520 в Любовні романи
#1325 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 10.07.2024