Телефонний дзвінок розбудив мене. Теплий дотик Олівера зник. Він підвівся з ліжка й підняв слухавку.
— Зараз? Ти несерйозно, – буркотів Олі. — Гаразд-гаразд, але це має того вартувати, Теде.
Поклавши слухавку, він повернувся до мене. Міцні руки притиснули мене до себе. Ніжні поцілунки вкривали мою шкіру.
— Мені потрібно йти.
— О пів на шосту ранку? – тихо обурилася я.
— Стейсі… обіцяю, це не займе багато часу.
— Ти завжди це кажеш.
Він не відповів. Ніжно поцілував мене в чоло й мовчки вийшов із кімнати.
Я впала обличчям у подушку. Мені було його замало. Цей гурт забирає наш спільний час. Я не хочу втратити його, як втратила Теда. Ні за що.
Коли двері квартири тихо клацнули, я потягнулася до телефону. Він ще навіть не лягав. Чомусь я була впевнена в цьому.
— Привіт, – тихо сказала я другу. — Потрібна твоя допомога.
— Що тобі потрібно?
— Я хочу знайти того демона.
***
Довкола було темно й холодно. Я смикнула рукава светра й озирнулася. У тінях щось було.
— ЧОГО ТИ БАЖАЄШ? — моторошний шепіт пролунав біля вуха.
Я роззирнулася, але нікого не побачила. Зробила глибокий вдих і сказала:
— Хочу, щоб мій хлопець більше ніколи не грав у тому клятому гурті.
— ЦІНА МОЖЕ БУТИ ЗАВИСОКОЮ.
— Мені байдуже на ціну. Нехай той гурт зникне з його життя.
#4693 в Любовні романи
#1166 в Любовне фентезі
#474 в Молодіжна проза
#94 в Підліткова проза
Відредаговано: 12.05.2026