Уява або Життя

БОНУСНИЙ РОЗДІЛ

Телефонний дзвінок розбудив мене. Теплий дотик Олівера зник. Він підвівся з ліжка й підняв слухавку.

— Зараз? Ти несерйозно, – буркотів Олі. — Гаразд-гаразд, але це має того вартувати, Теде.

Поклавши слухавку, він повернувся до мене. Міцні руки притиснули мене до себе. Ніжні поцілунки вкривали мою шкіру.

— Мені потрібно йти.

— О пів на шосту ранку? – тихо обурилася я.

— Стейсі… обіцяю, це не займе багато часу.

— Ти завжди це кажеш.

Він не відповів. Ніжно поцілував мене в чоло й мовчки вийшов із кімнати.

Я впала обличчям у подушку. Мені було його замало. Цей гурт забирає наш спільний час. Я не хочу втратити його, як втратила Теда. Ні за що.

Коли двері квартири тихо клацнули, я потягнулася до телефону. Він ще навіть не лягав. Чомусь я була впевнена в цьому.

— Привіт, – тихо сказала я другу. — Потрібна твоя допомога.

— Що тобі потрібно?

— Я хочу знайти того демона.

***

Довкола було темно й холодно. Я смикнула рукава светра й озирнулася. У тінях щось було.

ЧОГО ТИ БАЖАЄШ? — моторошний шепіт пролунав біля вуха.

Я роззирнулася, але нікого не побачила. Зробила глибокий вдих і сказала:

— Хочу, щоб мій хлопець більше ніколи не грав у тому клятому гурті.

ЦІНА МОЖЕ БУТИ ЗАВИСОКОЮ.

— Мені байдуже на ціну. Нехай той гурт зникне з його життя.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше