Розділ 48

ЛЕНЗ

Через декілька днів батьки забрали мене з лікарні. Я повернулася додому, до своєї кімнати, яка тепер слугувала нагадуванням про те, що віднині я прокидатимуся в цьому ліжку сама.

Я пройшла всередину й побачила величезний встановлений синтезатор. Болісне нагадування про реальність стиснуло серце. Мої пальці повільно провели по інструменту. Я опустилася на підлогу, стримуючи бажання закричати. Моя кімната була такою, як завжди, і водночас зовсім чужою.

«Зазирни у ящик», — виник спогад у свідомості.

Я поглянула на свій стіл. Ящик, який я намагалася знищити, був давно відремонтований. Леві витратив на це весь день. Він казав, що хоче поступово робити звичні речі для відновлення власної сили.

Тремтливими пальцями я повільно висунула його. Усередині лежав складений аркуш паперу. Я потягнулася до нього й розгорнула. Це був лист. Лист від Леві. Не відриваючи від нього погляду, я сіла на край ліжка й почала читати.

«Коханнячко,

Пробач мені.

Якщо ти читаєш це, то я не встиг розповісти тобі особисто, а значить, трапилося те, що змусило мене зникнути.

Тому я написав цього листа, можливо створивши новий парадоксальний артефакт.

Коли ми знайшли книгу, під час контакту з нею я відчував, наскільки вона була потрібна Темряві. Він схиблений на своїх колекціях. Спогади про його темний простір переслідували мене все моє існування, і найбільше я боявся знову туди потрапити.

Коли я зрозумів, що книга відіграє важливу роль, то вирушив до нього. Саме тоді я вперше довго не повертався до тебе. Ти тоді так мило сварила мене. Я вже сумую за всіма твоїми реакціями. Ти — найпрекрасніша та наймиліша людина в моєму житті.

Мені вдалося обмінятися з ним, не укладаючи угоди. Темрява отримав книгу, а я дізнався, де живе Колін.

Із самого початку цієї історії, яку ти розслідувала, мене не покидало передчуття, що він вижив. Щоб я не повторив його помилок, Колін віддав мені свій щоденник. Саме той темний зошит, який я довгий час ховав від тебе.

Цей предмет має неабияку силу, бо зберіг спогади Коліна від уявної форми до людини. Саме там він зберігав усі секрети демона. Зараз, скоріш за все, він теж у Темряви.

Від Коліна я дізнався, що годинник, як і будь-яка обіцянка демона, має хитрощі та лазівки. Годинник не робив його людиною — він підтримував фізичну форму, поступово знищуючи уявну. Саме тому стрілки одного дня перестали йти, бо мене як уяви більше не існувало. Втративши годинник, я опинився в заручниках Темряви.

Від Коліна я дізнався його власну історію і ким він став. Саме від нього я дізнався справжній спосіб стати людиною.

Колін вивільнився з гри демона, перетворившись на безсмертну істоту. Угода Джулії цьому посприяла. Вона пожертвувала собою, а він змушений тепер вічно жити в нашому світі без своєї долі.

Саме Колін переслідував Ленцтона. Через нього були знищені всі книги.

У кожній угоді з Пітьмою є лазівки, які треба навчитися використовувати проти нього самого.

Коли я став фізичним завдяки годиннику, мені вдалося прийняти факт, що уявна форма знищена, бо я хотів бути з тобою поруч. Але цього виявилося недостатньо. Мені все ще було страшно опинитися в його кайданах. Що, на жаль, і сталося.

Потім ти уклала з ним угоду, щоб повернути мене. Він зробив так, щоб я більше не міг тебе торкатися. Ми відчували дотики один одного, але, як я колись зауважив, якщо ти будеш падати, мені не вдасться тебе зловити.

Я лише нещодавно усвідомив те, що казав мені Колін.

Якщо я дійсно зник, отже, щось загрожувало твоєму життю, і я взяв на себе всі наслідки, щоб врятувати тебе. Лише так я міг зникнути, а ти — жити далі. Щире бажання врятувати кохану людину, відкинувши страх смерті і переродження, дасть мені можливість стати людиною.

Десь у цьому світі, на кілька років раніше за тебе, народився хлопчик, доля якого — зустріти тебе і покохати на все життя.

Я не вів щоденника, тому, скоріш за все, у формі людини не пам’ятатиму нашого спільного минулого.

Але благаю, не здавайся і знайди мене. Я не хочу забувати нас. Відшукай мене, щоб я міг знову тебе покохати так само сильно, як зараз.

Твій навіки уявний друг, Леві.

P.S. Ти навіки моє коханнячко».