Уява або Життя
Розділ 46
ЛЕНЗ
Вітер ніжно обдував моє волосся. Гілля верби ковзало по воді. Я сиділа на м’якій траві. Леві підійшов і сів поруч, поклавши свою руку на мою.
— Що ми тут робимо?
— Я обрав найспокійніший куточок твоєї підсвідомості, щоб саме тут попрощатися з тобою.
— Чому ми повинні прощатися? Я хочу бути з тобою.
— Пробач, коханнячко… Але цього не уникнути. Я використовую останні свої сили, як твоя уява, щоб поговорити.
Я поглянула на нього заплаканими очима.
— Не плач, будь ласка, – Леві ніжно торкнувся моєї щоки.
— Ми більше не побачимося?
— Побачимося, але не зараз. Обіцяю.
Я не могла зупинити сльози. Леві витирав сльозинку за сльозинкою, даючи мені час заспокоїтися. Він двома руками притягнув мене ближче і поцілував. Це був поцілунок, сповнений ніжності й суму. Ми вчепилися одне в одного і не хотіли відпускати. Наш останній поцілунок був довгим, обережним і сповненим болю. Я якнайдовше намагалася його затримати, але Леві мав замало часу.
— Зазирни у ящик, – сказав він перед тим, як назавжди зникнути зі свідомості.
Яскраве біле світло вдарило по очах.
#4722 в Любовні романи
#1173 в Любовне фентезі
#478 в Молодіжна проза
#94 в Підліткова проза
Відредаговано: 12.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
