Розділ 41

ЛЕНЗ

Я сиділа на підвіконні у своїй кімнаті. Пальці знову й знову крутили фотокартку. Моє самотнє зображення змушувало серце боляче стискатися. Минув тиждень відтоді, як я уклала угоду з демоном. Леві не повертався. Я не розуміла, де помилилася. Усі можливі варіанти лазівок та брехні Темряви крутилися в голові. Я не вірила, що так легко програла.

Жахіття покинули мене. Ніч перетворилася на безбарвний період відновлення енергії. Не було сил навіть плакати. У мені залишилася лише порожнеча, яка поступово роз’їдала зсередини.

Щоб відволіктися від похмурих думок і хвилювань, я вирішила прогулятися. Спогад про друзів боляче стиснув груди. Їхні образи, створені демоном, не давали мені спокою. Не думаю, що я дійсно могла б їх повернути. Принаймні не втративши власного життя. Але совість усе ще мучила мене.

Незважаючи на початок грудня, сонце все ще яскраво світило в небі. Легкий прохолодний вітер торкався шкіри.

Промені падали на три могили переді мною.

— Мені дуже шкода, хлопці.

Позаду почулися кроки. Сподіваюся, це не Стейсі чи хтось із дівчат. Остання сварка одразу після похорону все ще відчувалася тягарем на плечах. Я не хотіла завдавати клопоту чи болю комусь із них. Навіть Стейсі, та не можу заперечувати, що її слова тоді мене зачепили.

— Привіт, – тихо промовив голос позаду.

Я обернулася і побачила Кевіна.

— Що ти тут робиш?

— Тебе шукав. Як ти почуваєшся?

— Виснажено. Ніби всі мої емоції вичерпалися і від мене залишилася лише оболонка.

— Квітко… – співчутливо сказав хлопець.

— Все гаразд, – я спробувала всміхнутися, але вийшло невдало.

Кевін подивився на могили.

— Розслідування було?

Я пирхнула на це питання.

— Щодо чого?

— Ну, сама подумай. Тобі не здається дивною вся ця ситуація? Хлопці отримують запрошення від невідомого спонсора, який навіть оплатив їм переліт. Потім стається авіакатастрофа – і ніхто не шукає відповідального?

Тепер і я замислилася. Звісно, було очевидно, чому Томпсони не привертали уваги ЗМІ. Впевнена, містер Томпсон не хотів висвітлювати таємне життя сина. Не заради нього – заради себе. Але факт залишається фактом: забагато питань і збігів.

— Кеве, ти казав, що хочеш стати детективом? Як щодо проведення власного розслідування?

— Я завжди до твоїх послуг, квітко, – сказав хлопець із широкою посмішкою.

Ми вирішили, що найкраще місце, щоб зібрати все до купи, – хатина Кевіна, тож, не гаючи часу, поїхали туди.

Згодом ми сиділи на килимі перед каміном із ноутбуком та планшетом, шукаючи будь-яку доступну інформацію.

— Нам потрібно дізнатися, на кого зареєстрований літак, – сказала я, гортаючи сайт аеропорту.

— На жаль, ця інформація не є загальнодоступною. Але я маю свої методи.

Він хитро всміхнувся і дістав телефон.

— Гей, технічний генію, в мене є для тебе робота.

Я не чула голосу з того боку, але Кевін посміхався і кивав.

— Гаразд, усе, що забажаєш. Чекаю вас у нашому штабі, – сказав хлопець і поклав слухавку.

— У штабі? – посміхнулася я.

— Хіба це не найкраща назва для мого лігва?

— Тобі не вистачає дворецького – і будеш справжнім Бетменом.

— У нас є дворецький, але він такий сноб.

— Я тобі казала, що мене дивує і лякає твоя родина? Ти небезпечна людина, Кеве, – я тихо засміялася.

— Тоді вважай за привілей мати такого друга, як я.

— А ось це було дуже самозакохано, пане Вейн.

Кевін голосно засміявся.

— То кого ми чекаємо?

— Пам’ятаєш, я казав, що Енн може знищити будь-кого однією клавішею? Сьогодні для тебе буде демонстрація.

Було дивно чути про цю таємну сторону подруги, але частина мене вже змирилася, що люди, яких я знаю, приховують у собі багато чого цікавого.

Я все ще гортала різні новинні статті про катастрофу, коли до хатини зайшли Енні та Алекс.

Дівчина, не витрачаючи часу, сіла поруч із нами в крісло, поклавши ноутбук на коліна.

— Що треба знайти?

— Чи можеш ти дізнатися, на кого зареєстрований приватний літак? – спитала я.

— Я можу все, – задоволено посміхнулася Енні.

Вона почала щось друкувати в ноутбуці з серйозним виразом обличчя.

— Це буде дорого, Кевіне, – сказала Енні.

— Не сумніваюся, – хлопець посміхнувся.

Алекс сів на диван біля нас.

— Що ти їй пообіцяв?

— Доступ до бази батькової компанії.