Розділ 26

ЛЕНЗ

Всі довкола тільки те й робили, що витріщалися на мотоцикл Енді. Чудово, Ленз, підживлюй ці дурні плітки. Хвилювання зростало з кожною хвилиною. Зранку я чітко вирішила ігнорувати будь-які коментарі. Тільки я визначаю, ким бути. Якщо хтось вирішив вірити брудним пліткам Ентоні та його друзів – не моя проблема.

Я повільно зняла шолом і закріпила його позаду Енді. Цей хлопець завжди такий усміхнений. Його гарний настрій трохи розігнав моє хвилювання. Я провела Енді поглядом, коли той розвернувся і поїхав.

Щось дивне відбувалося. Я придивилася й завмерла. Шолом був покритий дивними тінями. Це нагадало мені демона з історій. Перед тим як Енді повністю зник за поворотом, шолом уже розчинився. Я повинна вже звикнути до дивних і химерних речей у своєму житті. І все ж трохи шокована й розгублена, я стояла і дивилася туди, де зник мотоцикл. Дивно, під час поїздки не було нічого підозрілого.

Зітхнувши, я зібралася з силами і пішла до школи. Не встигла я дійти до свого місця в класі, як міцні руки притягнули мене в обійми.

— Квітко, ти повернулася.

Я відсторонилася і поглянула на Кевіна. Треба визнати, за ці дні мені не вистачало друзів. Хлопець легенько стукнув мене зошитом по голові.

— Відсьогодні тобі заборонено зникати ось так без попередження, – грайливо обурився Кев і простягнув мені зошит. — Я зробив для тебе конспекти.

Я посміхнулася. Цей хлопець чогось та й вартий. Взявши зошит, я сказала:

— Конспекти? Та невже? Кевін Армстронг писав для мене конспект? – дражнилася я.

— Гаразд-гаразд. Можливо, Кевін Армстронг довго випрошував конспекти у Сари.

— Він майже благав, – підійшла подруга з задоволеною посмішкою.

— «Майже» не рахується, – пробурмотів Кевін, а потім посміхнувся. — У будь-якому разі, поки тебе не було, я про все подбав.

— І що ж це значить?

— Ніхто не захоче мати справу зі мною. Особливо, коли хтось ображає моїх подруг.

Я з вдячністю поглянула на друга. Правильно, як би там не казали, підтримка моїх друзів – найголовніше. Коли це мене турбувала думка інших? Та ніколи. Тож я не дозволю цим пліткам впливати на мене.

Я сіла поруч із Сарою, коли Кевін повернувся до інших хлопців. Алекс подарував мені легку посмішку на знак привітання. Енні в той час сиділа на своєму місці й щось зосереджено друкувала за ноутбуком. Весь її вигляд кричав, що якщо її потурбувати – ти труп. Кетрін і Сема ніде не було. Ці двоє вже не вперше зникають. Можливо, Кейт перестала заперечувати очевидне?

— Чула, ти зараз у Теда? – перервала мої думки Сара.

— Так, ти його знаєш?

— Тільки з історій Енді.

— Точно, твій хлопець. Ви перетнулися зранку?

Сара сумно всміхнулася. Мені це здалося дивним. Дівчина завжди уникає розмов про особисте життя. Хоча, згадуючи слова Енді, я б не сказала, що він робить так само.

— Ні. Це трохи складно, – вона ніяково всміхнулася.

— Все гаразд. Я тебе повністю розумію.

— Тоді не питатиму про твого хлопця.

Точно. Мій хлопець. Леві вже не вперше так про себе заявляє. Це все ще трохи ніяково, але водночас приємно. Можливо, ми так і не поговорили знову щодо почуттів, та з іншого боку, деякі його дії говорять самі за себе.

***

В обідню перерву я вийшла прогулятися шкільним парком. Була гарна погода, і мої думки перестали мене мучити. Здається, все почало налагоджуватися. Навіть крики зі спортивного майданчика мене не турбували. Я повністю відкинула гнітючі хвилювання.

Раптом знайомий до неприємного скручування голос гукнув мене. Обурення й паніка підступили до горла. Ентоні крокував до мене, ніби нічого не сталося. Я насупилася і схрестила руки на грудях.

— Що тобі, в біса, від мене треба? – гаркнула я.

— Я хочу поговорити.

— Нам нема про що розмовляти, Купере.

Він проігнорував мене, різко схопив за плече і затягнув за поворот. Моя спина боляче вдарилася об стіну.

— Я сказала тобі відчепитися і звалити!

Його рука вдарила по стіні біля моєї голови. Я стримала тремтіння від неочікуваного руху.

— Я ж просто хочу перепросити, – сказав він, стиснувши зуби.

Ніби я повірила йому. Усвідомивши справжню сутність Ентоні, стало неважко помічати його нещирість. У цього покидька завжди є прихована мета чи підтекст.

— До біса твої вибачення. Відпусти!

— Послухай… мені потрібно зберігати імідж серед хлопців у команді. Не можна було допустити, щоб я став посміховиськом через тебе.

— Ти серйозно вважаєш, що це тебе виправдовує?!

Я відштовхнула його, та не встигла зробити й кроку, як Тоні схопив мене за зап’ястя. Боляче притиснувши до стіни, він нахилився ближче. Огида пробіглася всім моїм тілом. За нею прийшла паніка.

— Гей, Тоні, знову розважаєшся? – повз пройшов один з його друзів-ідіотів.