Розділ 21

ЛЕНЗ

Я крокувала шкільним парком на заняття. Усі мої думки були зайняті плануванням сьогоднішнього вечора. Зустріч із дивакуватим адміністратором спільноти фанатів містики була черговою авантюрою. Та сама лише ймовірність побачити книгу того лікаря пробуджувала в мені нетерплячку. Звісно, цей переказ історії буде однобічним, але це все одно крок уперед у моєму розслідуванні.

Серед учнів, які, як і я, поспішали до школи, я помітила Ентоні. Його довге руде волосся завжди вирізнялося серед натовпу. Поруч із ним крокувала дівчина – він обіймав її за талію. Вони явно фліртували, судячи з їхніх виразів облич. Я полегшено видихнула. Тоні вже залишив мене в минулому і рухався далі. Було б незручно перетинатися з ним, якби це було не так.

Біля входу до школи стояли хлопці зі старших класів – баскетбольна команда. Чомусь сама думка про те, щоб опинитися серед такої кількості хлопців, викликала дискомфорт. Десь поруч лунав приглушений шепіт. Я відчула на собі криві погляди, проходячи повз.

— Хто сьогодні в твоєму ліжку, Майерс? – гукнув один із них.

Що за біс? Я різко глянула на нього, кинувши холодний, вбивчий погляд. Що це за брудні натяки? Черговий невдалий жарт? Проігнорувавши, я рушила далі, але не помічати перешіптування було неможливо. Що відбувається? Недобре передчуття стискало груди.

Я зайшла до класу й кинула сумку на парту. Навіть деякі однокласники дивилися на мене якось інакше.

— Якісь проблеми? – різко кинула я.

Усі миттєво відвернулися, роблячи вигляд, що зайняті своїми справами. Я тихо зітхнула. Лише почало все налагоджуватися – і знову це. Що б воно не було, день уже пішов шкереберть.

На обідній перерві мій терпець урвався. Особливо після того, як якийсь хлопець натякнув, що моя відмінна оцінка з математики має стосунок до «дорослого вчителя». Серйозно?

Я різко вдарила долонями по столу, де сиділи дівчата. Кетрін підняла на мене погляд, коли виделка з салатом майже торкнулася її губ. Якщо хтось і знав, що відбувається, то це вона.

— Хтось мені пояснить, що, в біса, коїться?

Співчутливі погляди Енні та Сари не заспокоювали – навпаки, лише напружували.

— Просто ігноруй, – тихо сказала блондинка.

— Ігнорувати ЩО?

Я подивилася на Енні, але та сором’язливо опустила очі. Чудово. Її невинна маска знову на місці. Я перевела погляд на Кетрін.

— Ну? Що скаже головна пліткарка школи?

— Кев взяв із мене слово мовчати.

— Кевін? До чого тут він?

— Він сказав, що розбереться з цим до того, як ти дізнаєшся, – пояснила Сара.

— З чим саме? Що я маю дізнатися?

Дівчата мовчки переглянулися.

— Ми ж подруги. Ви повинні мені сказати.

Сара важко зітхнула:

— Поки тебе не було в школі через поїздку, хтось пустив про тебе огидні плітки.

— Це я вже зрозуміла.

— Ти правда відшила Ентоні Купера? – тихо спитала Енні.

— Ми поговорили. Нормально поговорили. Він зрозумів, що я не зацікавлена.

Кетрін тихо пирхнула.

— Ніхто не відмовляє Куперу. Це всім відомо. Він мстивий покидьок.

Я стиснула зуби.

— Що він зробив?

— Він не міг сказати друзям, що його відшили. Тож… – Сара замовкла.

— Договорюй.

— Він розпустив чутки, що ти відмовила йому, бо спиш лише з дорослими чоловіками і що він не зв’язується з «такими», – закінчила натомість Кетрін.

— Він що?.. – я різко підвелася. — Я його вб’ю.

Я рвонула з місця, але чиясь рука зупинила мене. Кевін стояв переді мною. Нижня губа була розбита.

— Що сталося? – мій голос уже звучав тихіше.

— Дрібниці, – він глянув мені в очі. — Не йди. Він того не вартий.

— Не про тебе говорять ці речі!

— Квітко… будь ласка.

Його голос був тихий, але впертий і, як не дивно, це подіяло. Я глибоко вдихнула. Він мав рацію. Зараз я тільки зроблю гірше.

Потрібен план. Але відчуття приниження нікуди не зникло – воно тиснуло зсередини, холодне й липке.

Кевін і Алекс не відходили від мене весь день. Варто було комусь щось сказати – Кев одразу ліз у конфлікт. Такими темпами він сам нарветься на серйозні проблеми. А Алекс, навпаки, постійно стримував мене, відводячи вбік.

— Те, що хтось повірив у ці нісенітниці, говорить лише про рівень їхнього мислення.

Я ледь усміхнулася. Підтримка друзів допомагала, але проблему це не вирішувало.

Я не збиралася чекати, поки все вляжеться саме собою.

***

Я сиділа в парку неподалік спортивного майданчика. Настрій був паскудний. Хотілося хоч трохи заспокоїтися перед тим, як повертатися до класу. Попереду був останній урок, а моє терпіння вже тріщало по швах.