Розділ 13

ЛЕНЗ

Я схилила голову на вікно автобуса. Довкола інші учні не переставали гомоніти, та їхні голоси поступово віддалялися, коли мої думки були десь далеко. Я прокручувала останні хвилини моєї розмови з Леві. Злість переповнювала мене. Важко сказати на кого саме я злюся. В одну мить я бісилася на нього, в іншу – на себе. В додачу мені не вдавалося зупинити хвилювання, яке наростало всередині. Ми ніколи не були на такій значній відстані. Потрібно було це обдумати і обговорити. Та все останніми днями було просто шаленим, і найважливіше, як завжди, вилетіло з голови. Зранку бурхливі емоції не дали мені ясно мислити, а тепер шляху назад немає. Якщо з ним щось станеться, я ж собі не пробачу. Останні сказані мною слова промайнули у спогадах, змусивши мене здригнутися.

Я розуміла, чому він так відреагував. Леві ніколи не подобалося, коли його називали «людиною». Звісно, але чому це повинно спиняти мене? Чому цей факт був перешкодою для моїх почуттів? Я розумію всю абсурдність ситуації. Можливо, хтось скаже, що це не має сенсу, бо майбутнього, в його звичному розумінні, в нас немає, та мені було начхати. Мене не турбувало, що він несправжній. Байдуже, що ми не існуватимемо, як пара для інших. Мені просто хотілося бути з Леві, та його болісні слова все ще ранили. Сльози підступили до мого горла. Я глибоко вдихнула, стримуючи їх. Потрібно тримати себе в руках. Я ж на людях.

Я знову і знову прокручувала в голові цю жахливу ситуацію. За всі роки, які провела з Леві, ми жодного разу так не сварилися. Я подумки почала перебирати все, що було відомо. Нам нічого не вдалося дізнатися, крім того, що він має певні здібності до матеріалізації. І тут до мене дійшло! За стільки часу я припустилася найбільшої помилки. Треба було не тільки насолоджуватися його компанією, але і не зупиняти пошуки. Я дійсно розслабилася останнім часом. Мені потрібні відповіді! І якщо Леві не хоче приймати мої почуття, як уява, залишається лише одне. Я направлю всі свої зусилля, щоб дізнатися хто він насправді. Як я його створила? І найголовніше – не зважаючи ні на що, знайти спосіб перетворити Леві на людину.

Те, що його можуть побачити при взаємодії з реальним світом, неспростовний доказ, що це не тільки в моїй голові. Тепер в мене є мета. Відчуття, що найближче майбутнє стало більш зрозумілим, вселяло неабияку надію і мотивацію.

З думок мене витягнув дотик до плеча. Розвернувшись, я побачила Кевіна. Що йому потрібно? Ми ніколи з ним добре не спілкувалися. В цілому він завжди був лише серед своїх друзів.

 — Біля тебе вільно?

Я роззирнулася навкруги. Дійсно в автобусі майже не було вільних місць, але я зловила на собі пильний погляд Кетрін, що сиділа попереду. Поряд з нею було вільне місце. Не складно здогадатися для кого.

— Попереду ще є місце.

Я чудово знала свою подругу. Якщо ти не на її боці – ти ворог, а мені точно не потрібна драма.

— А я хочу сісти тут, – очі Кевіна не відривалися від мене.

Популярний хлопчик не звик отримувати відмов? Чому я не здивована? Але в мене не було сил сперечатися. Я відмахнулася з поглядом «Роби що хочеш». Кевін не вагаючись сів поруч. Ну чому саме я?

Позаду сиділа Енні та Алекс. Вони мило про щось розмовляли, розділивши між собою навушники. Підозрюю, що між ними точно щось відбувається. Дівчина просто не ділиться очевидним з пліткаркою Кет.

— Ти плакала? – Кевін нахилився ближче.

Він заглядав в мої очі. Хлопче, ти чув про особисті кордони? Я відвела погляд до вікна. Він думав, що я відповім? Кевін свердлив мене поглядом. Це що? Якась стратегія тиску? Я зітхнула.

— Тобі відомо, що коли запитуєш таке у людини, то вона може тільки більше почати плакати?

Кевін пирхнув. Пирхнув? Я сказала, щось смішне?

— Ти не здаєшся людиною, яка багато плаче.

— А ти завжди завчасно робиш висновки про людей, яких не знаєш?

— Лише ділюся спостереженнями. То що?

— Просто важкі вихідні, – я зітхнула.

Кетрін розвернулася обличчям до нас.

— Невже проблеми з твоїм дорослим хлопцем?

Хитра посмішка не сходила з її обличчя. Здалося, що вона намагалася на щось натякнути, та розбиратися в її лайні зараз я не збиралася.

— Тебе не вчили, що втручатися в чужу розмову не ввічливо? – холодно сказав Кевін.

Його погляд перейшов на Кет. Вся звична грайливість покинула хлопця. Між цими двома наче літали блискавки. Ну чому я завжди в центрі цих драм? Точно, бо одна з моїх подруг справжня королева драми. Погляд Кевіна перейшов на мене і посмішка повернулася. Я не могла зрозуміти щира вона чи ні. Все в ньому здавалося дивним. Занадто ідеальним. Кевін був темною конячкою серед всіх. Людина з десятками масок. Принаймні, я так думала.

— Сподіваюся ця поїздка покращить твої похмурі дні.

— Аякже, – я відвернулася до вікна.

Автобус нарешті заповнили всі учні. Сем сів з Кетрін. Мабуть, Кевін не сів з нею з цієї причини. Всім було відомо, як сильно хлопцеві подобається Кет. Пролунали інструкції від вчительки. Знаючи шалені ідеї деяких з учнів, жінка, мабуть, готувалася до найважчого тижня свого життя. Ми нарешті вирушили.