Розділ 5

ЛЕНЗ

Місто Гарвіс. 2015 рік. Три роки потому.

Звук будильника повернув мене до реальності. Голова розколювалася, а тіло вимагало залишитися в ліжку. Я розплющила очі, щоб поглянути на телефон. Бляха! Я знову спізнююся до школи!

За секунду я скочила з ліжка, хапаючи все, що було під рукою.

— Леві, я ж просила розбудити мене!

Він лише нерозбірливо щось пробурчав і знову ткнувся в подушку. Ще раз просити його про щось? Ні, дякую.

Провівши стільки часу зі своєю вигадкою, можна було б звикнути, що він сонько. Я поспіхом одяглася, зібрала сумку і вибігла з дому. Мені ще пощастило, що школа була недалеко, тож у мене ще був шанс добігти вчасно.

Старша школа Менінгтона відома тим, що в ній можна зустріти багато дітей впливових дорослих. Це було головною причиною, чому мої батьки мене туди запхали.

Тато ще рік тому отримав довгоочікуване підвищення і тепер став генеральним директором компанії з видобутку дорогих металів. З плюсів – його і матері майже не буває вдома. З мінусів – вони все ще напосідають із питаннями щодо мого майбутнього.

Я навіть не намагаюся говорити з ними про це. Думаю, почувши, що мені більше до душі мистецтво, в когось із них би стався серцевий напад, бо як взагалі можна думати про щось, що не приносить тисячі доларів.

На щастя, я чудово даю собі раду. Окрім стабільних кишенькових – відомих як «просто не турбуй нас дрібницями, тобто завжди» – мені вдалося успішно продавати свої ілюстрації на різних інтернет-платформах. Очевидно, під нікнеймом.

Мені байдуже, якщо чесно – вперше за довгий час я відчуваю стабільність.

Чи це лише моя заслуга? Не можу сказати, бо Леві все ще частина мого життя. До біса важлива частина. Я не уявляю, як би вижила в цій системі без нього.

Мої соціальні навички стали в рази кращі. Ну, якщо дивитися на це з більш позитивного боку. Та моя чесна думка? Мені просто вдалося підлаштовуватися під людей довкола, але при тому не втратити себе.

У перший рік у новій школі я була впевнена, що залишуся дивакуватим тишком, але завдяки Леві тепер я будь-хто, але точно не така.

Звісно, я все ще доволі стримана з батьками, бо поки вони не лізуть у мої справи, ми чудово уживаємося під спільним дахом, який я все ще мрію покинути після повноліття.

В школі у мене тепер є друзі, хоча й доволі специфічні. Раніше я б обурилася на вибір такої компанії, але я була націлена виживати, тому вибір був простий: або ти, або тебе.

Тепер мої шкільні будні проходять у компанії, на чолі якої стоїть дівчина – найбільше стерво, яке я зустрічала. Іноді я дивуюся сама собі, як терплю деяке її лайно. Та є одна важлива річ, яку я зрозуміла за ці роки – діти багатих батьків можуть бути покидьками, але в більшості випадків така їх поведінка приховує лише внутрішні турботи та біль.

Кетрін – те саме стерво, патологічно боїться втратити увагу суспільства. Причина? Бо власна матір її ігнорує. Хоча їй пощастило мати гарного батька, та все ж є речі, про які не говорять.

Задихана і трохи спітніла я забігаю в приміщення школи. Сьогодні явно мій щасливий день, бо в клас я потрапила за дві хвилини до початку занять.

***

Обідня перерва в школі була суцільним хаосом. Їдальня переповнена учнями. Натовп хлопців-спортсменів, як завжди, поводився як придурки. Проігнорувавши їх, я підійшла до столика, де сиділи мої подруги. Наша компанія різнилася між собою, як вода і олія.

Кейт сиділа й допитувала про щось Енні. Я глянула на її схвильований погляд. Енні була тихою, дуже сором’язливою дівчиною. Завжди першою в навчанні серед дівчат, а серед нас – чутливою натурою. Хоча я все ще впевнена, що частина цього – добре пропрацьована маска. Чи засуджую я? Зовсім ні. Ми всі вдягаємо маски, щоб приховати справжніх себе і захистити власні вразливості.

Між ними сиділа Сара. Найгарніша дівчина, яку я бачила. Довге світле волосся та аквамаринові очі. Вона завжди була здоровим глуздом нашого класу, борчиня за справедливість. Кількість благодійних заходів, які вона очолювала, неможливо було порахувати навіть на пальцях обох рук. Сара завжди випромінювала світло та турботу. Її брат-близнюк Алекс був таким же – учасник спортивного клубу і найбільш поміркований серед своїх товаришів.

Щоб не втручатися у перепалку між двома дівчатами, я мовчки сіла біля Сари. Кетрін лише коротко на мене зиркнула. Ця дівчина завжди виглядає як зле стерво, та це лише ефект першого враження. Вона завжди стежить за останніми новинками моди і вкладає чорне волосся так, ніби в неї фотосесія, а не уроки.

Кет може бути доволі розуміючою, хоч і не визнає свою добру натуру з принципу.

— Що відбувається? – спитала я тихо у Сари.

— Любовний допит.

— Тому що я знаю, що він тобі подобається, – гучніше гаркнула Кетрін.

— Я просто сказала, що він милий, – розгублений голос Енні було ледве чути.

— Вона знову про твого брата? – спитала я в Сари.