РОЗДІЛ 9

РОЗДІЛ 9

Ленз сиділа на підвіконні в своїй кімнаті, крутячи в пальцях фотокартку. Минув тиждень з її пригоди, а Леві не повертався.  Дівчина перебирала можливі варіанти того, де вона могла помилитися або в чому обманув її Темрява. В той день Ленз повернулась, коли батьки вже снідали на кухні. Вона зайшла всередину, не хвилюючись, що її знову покарають за втечу. Але з моменту трагедії, батько не втручався, ймовірніше через вплив матері.

Коли вона запитала в доньки, де та була, Ленз спокійно поділилася тим, що їй просто треба було привести думки до ладу. Нарешті дорослі почали довіряти дівчині або принаймні не втручалися, поки вона не переходить межу небезпек.

Жахи покинули її. Ленз більше не бачила сни, ніч перетворилась на безбарвний період відновлення організму. Дівчина більше не плакала, всередині просто зародилась пустота, яка поступово з’їдала її серце.

В один сонячний день Ленз вийшла з дому, щоб навідати друзів. Вона сиділа біля трьох могил, коли позаду почула кроки. Кевін прямував до неї.

• Привіт, - сказав хлопець.
• Що ти тут робиш?
• Хотів побачитися, але тебе не було вдома, твоя мати сказала де тебе можна знайти.
• Зрозуміла.
• Як ти почуваєшся?
• Не знаю, наче вичерпала всі емоції, які в мене були.
• А батьки хлопців так і не знайшли власника літака?
• Вони і не шукали. Томпсони просто відпустили ситуацію і живуть далі. Батьки Енді навіть не приїхали попрощатися з сином, а у Олівера, якщо не помиляюсь не було рідних. Він з сиротинця.
• Це дивно, тобі не здається?
• Що саме, що деякі батьки поводять себе, наче не втратили власну дитину?
• Саме так. Подумай, їхній син отримує запрошення від невідомого пана, який організовує переліт на власному літаку. Стається аварія і ніхто не хоче, щоб той поніс відповідальність?

Ленз задумалась, Темрява знав про її друзів, ніхто з дорослих навіть не питав за власника літака. Все це було занадто дивно.

• Кевіне, пам’ятаєш ти казав, що не проти допомогти мені з розслідуванням?
• Звісно, але це якби я зміг стати справжнім слідчим.
• Настав час попрактикуватися на майбутнє.

Вони вирушили до Кевіна і думали з чого почати пошуки. Дівчина зручно вмостилась на килимі біля каміна, а її друг сів поряд. Дерев’яна хатина Кевіна перетворилася на їх штаб.

• Може ми подзвонимо в аеропорт і запитаємо прізвище власника літака, - запитала дівчина.
• І що ти їм скажеш? Таку інформацію не дають першій ліпшій особі.
• Ти міг би видати себе за адвоката, якого найняли засмучені батьки загиблих.
• Не варіант, для цього треба звертатися особисто в головний офіс та і мати з собою всі потрібні судові папери.
• Тоді що робити?
• Я знаю одну людину, яка чудово ладнає з комп’ютерами. Можливо їй вдасться дістати потрібну інформацію.

Кевін піднявся і взяв телефон.

• Привіт, - сказав хлопець, - мені треба допомога твоєї дівчини. Ви могли б заглянути до мене сьогодні?

Поговоривши декілька хвилин, він повернувся до подруги.

• Алекс з Енні будуть за годину.
• Енні? Це ти про неї казав?
• Так, ти не знала? Ця дівчина тільки на перший погляд, мила та тиха. Мабуть, для того, щоб Кейт до неї не чіплялась. Вона просто технічний геній.
• Вони з Алексом зустрічаються?
• Давно, просто не афішували у школі.
• Які секрети ти ще приховуєш? – запитала вона.

Очікуючи друзів, вони пообідали і продовжили шукати зачіпки. У двері постукали, охоронець провів Алекса з подругою до хатини.

• Що треба знайти? – запитала Енні, дістаючи свій ноутбук.
• Зможеш дізнатися на кого зареєстрований приватний літак? – сказав Кевін.
• Залежить від аеропорту, ми зараз про головний аеропорт міста?
• Ні, то був аеропорт класу Б, той що недалеко від залізничного вокзалу.
• Я там ніколи не була, але зараз поглянемо.

Дівчина знайшла сайт аеропорту, де зазвичай бронюють квитки. Змінила адресний рядок і потрапила на вікно входу.

• Вам пощастило, в деяких системах окрім входу для клієнтів, є реєстрація співробітників. Але тут просить пароль, треба час, щоб підібрати потрібний. Прийдеться зачекати, поки я з цим закінчу.
• Без проблем, ми зачекаємо скільки потрібно, - сказала Ленз.

Всі залишили Енні на самоті, щоб не відривати її від роботи. Алекс час від часу споглядав на неї, поки вона з зосередженим виразом обличчям клацала по клавіатурі.

• В школі не кажи нікому про те, чим займається Енні, - попросив хлопець.
• Звісно, я все розумію, - сказала дівчина.
• Ти вирішила, що ми робитимемо далі? – запитав у Ленз Кевін.
• Я хочу ще дещо дізнатися, але без зайвих питань, добре?
• Домовилися.
• Мені треба дізнатися більше інформації про того бібліотекаря з центру.
• Є в мене одна ідея, - сказав Кевін. – Зараз повернусь.