РОЗДІЛ 8

РОЗДІЛ 8

Ленз не вірила тому, що прочитала, сльози не зупинялися, руки тремтіли. Кевін намагався її заспокоїти та підтримати. Невже її друзі дійсно загинули? Леві не міг загинути. Він не міг так її покинути, це неможливо. Дівчину розривало від болю. Вона заспокоїлась лише через пару годин.

• Відвези мене до Томпсонів, я скажу куди їхати, - попросила вона.

Кевін мовчки взяв куртку та відкрив двері. Друзі не розмовляли всю дорогу, дівчина намагалась стримувати сльози. Вона дивилася у вікно і перебирала купу варіантів, можливо Леві так і не полетів без неї, він, мабуть, десь чекає на неї. Дівчина не приймала те, що його більше немає.

Хлопець зупинив машину біля будинку. Ленз мовчки вийшла на вулицю.

• Тебе зачекати?
• Ні, їдь додому, дякую. – вона зайшла всередину.

Дорослих не було видно, тому дівчина мовчки піднялась нагору, шукаючи Тома. Хлопець був у кімнаті брата. Довкола було купа коробок.

• Що ти робиш? – запитала вона.
• Чому не попередила, що приїдеш?
• Що ти робиш?
• Складаю речі, не бачиш? Батьки попросили.
• Це кімната Теда, це його речі, навіщо їх прибирати?
• Батьку та матері боляче, коли вони їх бачать.
• Це не може бути правдою, може ти помилився і це не той літак?
• Батьки вже поїхали на упізнання.

Ленз знову заплакала.

• Тобі треба піти до їх повернення.
• Чому ти такий спокійний?
• Хтось же має бути, всім зараз погано.

Дівчина пройшла до сусідньої кімнати, Люсі сиділа на ліжку та плакала. Дівчинка стискала братову куртку. Ленз підійшла до неї і обійняла.

• Мене навіть не пустили з ним попрощатися, - плакала сестра. – Це Том винен, мама і тато посварились з Тедом через нього. Він пішов через нього.
• Ти про що?
• Том розказав їм про Теда, те що він приховував багато всього від тата та мами.

Ленз різко встала і повернулася до хлопця.

• Ти підлий щур! – крикнула вона. – Це ти все розпатякав про Теда.
• Так розказав і що? Батькам вже давно було час дізнатися, що їх улюблений синочок, не такий святий.
• Ти покидьок, через тебе дізналися мої батьки, через тебе мене не пустили в той літак, через тебе загинув мій хлопець, а я залишилася тут.
• Що ти мелеш? Який хлопець? З Тедом було лише два його друга – Енді та Олівер.
• З ними був Леві, він грав на клавішах і був з ними.
• Вони не знайшли нікого на клавіші, я не знаю ніякого Леві.
• Він приходив зі мною, коли я була у вас!
• Ти геть з глузду з’їхала, ти весь час була сама.
• Ти не пам’ятаєш…
• Тобі вже час йти, батькам і так клопоту тепер вистачає.
• Вони втратили сина, а ти поводишся, як мерзотник.
• Рано чи пізно вони згадають, що в них є ще один син.

Ленз гепнула дверима і вибігла геть. Вона йшла додому і ревіла. Не може бути, що його всі забули. Неможливо, якщо він зник зі всіх спогадів, окрім її, то це означало лише смерть. В це дівчина відмовлялася повірити.

Кевін наздогнав її на машині.

• Ти будеш йти додому пішки? Сідай в машину.
• Я ж сказала не чекати мене.
• А я зачекав і не дарма.

Дівчина сіла до нього і вони рушили до її будинку.

• Ти пам’ятаєш, ми вчора розмовляли про мого хлопця?
• Звісно.

Надія знову зародилася всередині неї. Хлопець висадив її біля дому і поїхав до себе. Вона забігла додому, піднялася до себе. Мати, щось казала до неї, але Ленз не звертала уваги. Дівчина перевернула в кімнаті всі речі, їй треба було знайти одне єдине фото, яке було б доказом, що Леві не помер. Що все це страшний сон і вона ось-ось прокинеться.

Мама підійшла до неї і обійняла за плечі, коли донька сиділа на підлозі і плакала.

• Сонечко, мені дуже шкода.
• Не чіпай мене! Ви не пустили мене до них!
• Ти б загинула, як би ми це пережили?
• А як мені тепер це пережити?!

Матір не відповіла, вона мовчки залишила Ленз на самоті, бо зайві слова лише робили гірше. Дівчина сиділа і плакала, поки не звернула увагу на закритий ящик в столі. Вона згадала, як Леві заховав там зошит. Шукавши усюди, їй так і не вдалося знайти клятий ключ. Вона швидко спустилася до комори під сходами, де батько зберігав інструменти. Ленз схопила молоток з цвяходером і повернулась до себе. Дівчина щосили вдаряла по замку, довкола розсипалися шматки дерева. Через годину старань ящик був настільки пошкоджений, що вона змогла спокійно відсунути його.