РОЗДІЛ 6

РОЗДІЛ 6

Ленз витягнула долоні вперед і обережними кроками йшла на голос Леві. Вона намацала ланцюжок на його шиї і потягнула годинник до себе, хлопець підказував їй розташування кружальця. Коли стрілки знову почали рухатися, Леві з’явився перед нею.

• Повернемося додому? – запитав він.
• Звісно.

Вони не попрощавшись з друзями вирушили в напрямку будинку. Леві йшов мовчки, тримав руки в кишенях, а Ленз не наважувалась спитати, що сталося. Вдома було темно, хлопець поспішив до кімнати нагорі. Дівчина рушила за ним. Зайшовши всередину він схопив годинник і з силою смикнув ланцюг через що він порвався.

• Ненавиджу це, - сказав він, кинувши предмет на стіл.
• Що сталося?
• Цей клятий годинник стався. Він вбиває мою уявну форму.
• Але це ж дасть тобі можливість бути справжнім, що в цьому поганого?
• Поганого? В мене немає вибору через все це. Я не хочу бути людиною, це не для мене, до біса – злився хлопець.
• Але ж все було гаразд, ми чудово проводили час з друзями, ти нарешті можеш грати, як і хотів. Чому ж ти раптом вирішив від цього відмовитися? – обурювалась Ленз.
• Бо я ніколи не погоджувався!
• Ти сам просив завести годинник!
• Щоб мати можливість бути з тобою.
• В тому і сенс, таке призначення цього годинника.
• Ти права, але я не готовий відчувати це. В якийсь момент я не зможу існувати без нього, бо коли стрілка зупиняється мене вже не існує.
• Але ти будеш існувати, як людина.
• Ні не буду! А знаєш чому? Бо людиною народжуються.
• Ти не хочеш бути зі мною?
• Що? Звісно хочу!
• Тоді чому ти відмовляєшся від поки що єдиного шансу для нас? Може твоє зникнення не повториться, ми не можемо знати напевно.
• Не можемо, але і дізнаватися я більше не хочу. Пробач.
• Я шукала відповіді, способи, людей будь-що, лише щоб провести з тобою все своє життя! Чому? Чому ти так чиниш…
• Бо я знаю більше, ніж ти! – гаркнув він на неї.

Ленз, стримавши сльози, розвернулась і пішла геть. Леві залишився сам в темному та пустому будинку.

Дівчина йшла до будинку Теда пішки, прокручуючи все що сталося в голові. Вона не розуміла чого він боїться? Ленз злилася на нього, але і на себе теж, що пішла, покинула його самого, не обговоривши все, як дорослі люди.

Біля будинку Енді крутився навколо свого мотоцикла.

• Привіт, - сказала дівчина.
• Привітик, ви так раптово зникли, все гаразд?
• Не знаю, ми трохи посварились.
• Щось серйозне?
• Складно пояснити, - видихнула вона. – Всі інші всередині?
• Ні, Олівер пішов зі Стейсі додому, вона не любить занадто гучні місця. А Сару я відвіз додому.
• Зрозуміло, шкода, що ми так з вами і не відсвяткували.
• Ще буде можливість, - посміхнувся хлопець.

Дівчина теж посміхнулась йому, але в її очах залишився сум та хвилювання через Леві.

• А знаєш що мені допомагає у важкі життєві моменти?
• Що?
• Ось цей красунчик, - він поплескав по сидінню мотоцикла. – Хочеш проїхатися? Я знаю чудове місце.
• Не знаю.
• Довірся мені.

Ленз погодилася. Сівши позаду Енді, міцно схопилася за нього. Хлопець розігнався так, що у дівчини перехопило подих. Вітер розвіював її волосся, а з ним і всі образи, хвилювання та смуток. Сонце повільно опускалося за горизонт. Вони виїхали за місто. Ленз набравши повні легені повітря кричала від захвату. Енді лише посміхнувся та додав газу. Проїхавши добру відстань, мотоцикл зупинився серед поля, недалеко від ґрунтової дороги.

• Тепер зрозуміла про що я?
• Це було неймовірно!
• І хвилювання наче вітром здуло, - посміхнувся він.
• О так!
• Я радий, що тобі краще.
• Дякую. Звісно це не означає, що проблема кудись зникла, але мені легше.
• Стосунки це вічна праця.
• У тебе з Сарою все ж чудово.
• Звісно, але це не означає, що нам легко. Враховуючи її родину, тим паче.
• А що не так з її родиною?
• Все так, в неї чудові батьки, просто я не дуже підходжу їхній доньці, на їх думку.
• Тоді вони далекі від чудових. Чому хтось повинен вирішувати за вас, як вам краще?
• Я їх розумію. В мене прості рідні, без бізнесів, в мене немає достатньо коштів. Мені важко запропонувати Сарі те, на що вона дійсно заслуговує. А вона точно досягне успіху у всьому чого хоче. З часом я буду просто баластом для неї.
• Не кажи так. Впевнена Сара теж не погодиться з твоїми словами.
• Звісно не погодиться, але факти є фактами. Нам буде важко.
• Але ж ви не здаєтесь?
• Ні, зовсім ні. А в тебе що сталося?
• Здається я занадто сильно тиснула на Леві. Хотіла, щоб він був тим, ким він не хоче бути. Але, останнім часом мені здавалося, що його все влаштовує, але це виявилось не так.
• А що зміниться, якщо він не буде тим ким ти хочеш? Не буде так подобатися, як зараз?
• Ні! Я покохала його, коли він був… не таким, як зараз.
• Тоді для чого тобі це?
• Для того, щоб в нас було майбутнє. Це важко пояснити. Я ніколи не наполягала, точніше, не знаю…- видихнула вона. – Він наче сам був не проти мінятися.
• Можливо він просто боїться і це нормально. Мені страшно не досягнути успіху в цьому житті, бо без нього можу втратити Сару.
• Але ти ж все одно стараєшся та і Сарі це неважливо. Вона любить тебе таким, яким ти є.
• Мабуть, тому я і почав ігнорувати страх, бо знаю, що в мене вірять і будуть поряд.
• Мабуть, я недостатньо підтримувала його, думала лише про себе. Завтра обов’язково з ним поговорю.
• Я в тебе вірю, - сказав Енді.
• А я в тебе, - посміхнулась вона.
• Хочеш ще покататися?
• Ще б пак!