Ув'язнена юність

МИХАЙЛО ШЕВЕЛЬ

УВ'ЯЗНЕНА
ЮНІСТЬ
Повість-сповідь

Дніпропетровськ «Січ» 1993

ББК 63.3(2Ук)716-49

ШЕВЕЛЬ (ШЕВЕЛЬОВ) М. К.
Увʼязнена юність: Повість-сповідь.—
Дніпропетровськ: Січ, 1993. - 143 с.
ISBN 5-7775-0514-7

Сталінський геноцид проти українського наро-

ду, особливопроти населення Західної України
після Великої Вітчизняної війни, торкнувся не

лише свідомих дорослих людей, але і дітей. Одне
необережне слово правди про нестерпне життя

стало причиною засудження юнака-дев'ятикласни-

ка на десять років концтаборів. Про пережиті
страхіття під час арешту і слідства, за довгі роки
увʼязнення розповідається в повісті-сповіді.
Розраховано на масового читача.

1203021100-014
219-93

ББК 63.3(2Ук)716-49

Видання здійснено коштом приватного
промислового та торгово-комерційного підприємства
«Металінвест» (директор О. В. Таряник).

ISBN 5-7775-0514-7

Шевель М. К., 1998

НЕ СКУВАТЬ ДУШІ ЖИВОЇ

Фабрика смерті... І в улі кожного
постають концтабори, жертви фашизму, чорний сморід
печей, тюки волосся, вирвані зуби. Ми памʼятаємо Нюрнберзький процес, суд над злочинцями.
А чи багато знаємо ми про катівні й фабрики смерті
епохи побудови соціалізму й комунізму в колишньому

СРСР? Поїдьте в Дрогобич, вулиця Стрийська, 3, навчальний корпус педінституту. Тут перед війною і після

війни знаходилась тюрма НКВД-НГБ. Не тюрма, а
катівня, справжня фабрика смерті.

Задумаймось: фашисти катували ворогів, а імперкомуністи вбивали, мордували людей за те, що вони були

українцями, за те, що любили свою землю, хотіли
бачити свою Україну вільною і незалежною, за те, що
мали розум, вміли мислити.
Чи настане суд над катами народів, на рахунку яких

криваві злочини братовбивчої війни 1917-1920 рр.,
голодомору 1922, 1933, 1947 років, масові репресії
30—40-х, сталінсько-беріївські табори 50-х років. А Ва-

силь Стус? Це не минула трагедія, а ще свіжа рана
1985 року. А Чорнобильська трагедія 1986 року?!
Чи буде суд совісті над злочинцями? Спитаєте, для

5

чого? А щоб вони не взяли реванш над демократичними силами сьогодні, щоб кривава рука була зупинена.

А щоб засудити зло, треба про нього знати. Не з фальсифікацій шкільних підручників тих часів, а з самого
життя.

Спасибі долі й ангелам, що вберегли нам людей,
жертв і свідків енкаведистських та кагебістських репре-

сій, які повідали нам правду. Саме таким є автор повісті «Увʼязнена юність» Михайло Кирилович Шевельов
(Михайло Шевель).
Народився Михайло Кирилович 15 листопада 1932 року в с. Василівці Перещепинського району Дніпропет-

ровської області в селянській сімʼї. Батьки Михайла,
крім праці, любили пісню. Часто збирав батько біля
себе всю родину. Сиділи троє синів поруч батька й
матері і разом шили чоботи й співали.

Після війни родина переїхала до Трускавця, там і
навчався Михась у школі Nº 1. 1950 року його, учня
дев'ятого класу, було заарештовано. Тож школу, вже
вечірню, закінчив тільки в 60-иу в Новомосковську.
Потім — Дніпропетровський металургійний інститут. Нині
він працює на Новомосковському трубному заводі.

Повість «Увʼязнена юність» - автобіографічна. Написана вона кровʼю серця і воланням душі. Довгий час
їй довелося лежати у шухляді. І про це ніхто не знав,

навіть вірна супутниця життя, дружина Вікторія.
Не знала вона не тільки про рукопис, а й про долю

і тернисту юність свого чоловіка.
3 Михайлом Кириловичем я познайомилась на Установчій конференції Товариства української мови в Новомосковську. До трибуни виступаючих підійшов високий на зріст, з буйною сивиною симпатичний чоловік.
Коли він заговорив, здалося, ніби басоля заспівала. Так

поетично і ніжно говорив він про красу і багатство
української душі, про любов до материнської мови, до

6

народної пісні. І як Дніпро ревучий гримів його голос,
коли він наводив факти утисків українства, починаючи
з наказу Петра І 1720 року про заборону української
мови і кінчаючи розгнузданою русифікацією, яка проводилась в Україні при запопадливому сприянні яничарів 80-х років нашого століття.

На конференції Михайла Кириловича було обрано
співголовою Товариства української мови міста Новомосковська. Я подала йому руку на знак вдячності за
вдалий і емоційний виступ, з надією на співпрацю в
"Товаристві. Він простят обидві руки і покрученими паль-

цями міцно стис мою. Очі його випромінювали лагідність і радість, з вуст зірвалось схвильоване до розчулення: «Нарешті, діждалися...»
Пригадую, Товариство української мови готувало літературний вечір, присвячений 175-річчю від дня народ-

ження Т. Г. Шевченка. На репетиції Михайло Кирило-

вич дістав з кишені пісенника. Це був саморобний
записник кишенькового формату, але досить обʼємний,
сторінок на 400. Я взяла цей пісенник і припала очима
до дрібно, але чітко написаних рядків і захоплено здивувалась - згадався Тарас Шевченко:
— Захалявна книжечка?
— Схоже, — посміхаючись, відповів Михайло Кирилович, — щоправда, записував я не власні думи, а те, що

створилось за довгі віки неволі, що за гратами виспівалось невільниками віддавен і понині.

І проспівав: «Зоре моя вечірняя, зійди над горою».
А коли готувались до 500-ліття козацької слави, знову зверталися, щоб відібрати тексти, до унікального
шісенника Михайла Кириловича.

Вчитуюсь в рядки:
Приборкали яничари синів України,
Приборкали та й кинули живих в домовину...

7

І являються переді мною у жахливій трагедії постаті

сивоголових кобзарів, яких зібрано на зліт, а потім