Перший крок у нове життя

Увага всім! Пристігніть ремені безпеки! Наш літак приземляється у Нью-Йорці!

«Так! Нарешті! Я нарешті на місці» - подумала про себе Мілі Гайрі, після 14 годин перельоту із Віденського аеропорту «Швехат», що знаходиться недалеко від її рідного міста Братислава, що в Австрії.

І цей перельот, вартував їй усіх обірваних мостів. Меліса Гайрі покинула рідне місто, де народилася і виросла, де вона вчилася і здобувала знання. Проте один лист-відповідь на її резюме вирішило наступну долю Меліси.

-Дівчино, Вам куди? – запитав водій таксі, який вже декілька хвилин намагався дізнатися куди їй треба їхати.

-Ой, вибачте зараз. Ось адреса. – Меліса віддала листочок, на якому була записана адреса тітоньки, де дівчина зупиниться на деякий час, поки не зможе жити окремо та винаймати ціле житло.

Нью-Йорк зустрів Мелісу сонячною, приємною та теплою погодою. Верхівки хмарочосів іноді не давали промінчикам сонця зазирнути у вікно таксі, де їхала Меліса на зустріч новому життю. Меліса була впевнена, що саме тут вона зустріне нових друзів, кохану людину та просто відзнайде себе.

-Доброго дня, мене звати Меліса Гайрі – це я з Вами домовлялася на рахунок кімнати у Вашому будинку. – Проходь. Доброго дня. Мене звати місіс Клауз. Твоя кімната на другому поверсі. На кухні два холодильника, той, який більший – мій, твій – поменше – кожен сам собі купує продукти та готує. Прибиранням займаємося по черзі – тиждень через тиждень. Цей тиждень ще мій, а з нового тижня займаєшся ти. Прати речі будеш в пральні, що через дорогу, бо свою пральну машину я не дам. І так, ходити по дому після дев’ятої треба тихіше, бо я не можу заснути, коли шум в домі. І ще… йди переодягайся та йди до столу, я пиріг приготувала.

-Ой, дякую. Зараз, я швидко. Залишу речі в кімнаті і біжу до Вас.

«М, досить не погана кімната, навіть дуже крута! Тут так світло і так приємно! А вікно виходить на вулицю, і таке сонечко – так гарно тут все-таки!» - подумала Меліса про себе.

-Меліса, ти йдеш їсти? – крикнула голосно місіс Клауз.

-Так, звісно, я вже біжу!

-Сідай, Мелісо. Ось бери чай – це мій фірмовий, а це пиріг із яблуками – також бери. Готувала для себе, але зрозуміла, що сама не з’їм. Сьогодні я тебе покормлю, але завтра сама собі купуй їжу. Да, до речі це твій холодильник – той, що стоїть праворуч.

-Да, дякую. Я зрозуміла. Все дуже смачно і чай, і пиріг! Ви неймовірна. Дуже дякую, що дозволили зупинитись у Вас. Мені дуже з Вами пощастило.

-Не дякуй, немає за що. За кімнату ти платиш, їсти готуєш сама, допомагаєш мені по дому один раз на тиждень, то я навіть дуже в плюсах.

-Все одно, дуже дякую, адже Ви прийняли невідому людину до себе додому. – посміхаючись сказала я.

-Ну, не також і не відому, мої онуки подивилися твої соціальні сторінки, то я знаю, що ти вчилась в Коменському університеті Братислави на філолога, закінчила його на відмінно. Фото із вечірок не має, хлопця здається також не має. Сама ти із Братислави. – сміючись відповіла місіс Клауз.

-Ого, та Ви справжня шпигунка. Як багато можна дізнатися із блогів в Інтернеті. Так, дійсно на вечірки я не ходила, і не ходжу, хлопця і подруг не маю. Тому я приїхала до Нью-Йорка, і спробувати знайти себе і друзів. Дуже сподіваюся, що атмосфера міста допоможе мені у цьому. – мрійливо сказала Меліса.

-Так, я думаю Нью-Йорк тобі у цьому допоможе. Це шалено місто із своєю історію, яке живе своїм життям, проте не забуває здійснювати мрії усіх, хто цього бажає. – посміхнувшись сказала місіс Клауз. – Йди, відпочивай, дівчинко, я так розумію у тебе вже багато планів на завтра.

-Так, я піду відпочивати. Завтра справді слід багато чого зробити. Завтра піду влаштовуватися на роботу. Головне не просипати. Добраніч.

Меліса встала зі столу і пішла до своєї кімнати, де сіла писати плани на наступний день. Вона дуже любила записувати свої плани у гарних блокнотах, яких в неї було чимало. Мілі знаходила багато ідей, як можна використати той чи інший блокнот, так, в неї був блокнот для запису інформації про прочитані книги, щоденник подій, щоденник подорожей (який ще досі був пустим), книга рецептів (якою вона рідко користувалася), блокнотик бажань, де було записано сотні бажань, які дівчина планувала здійснити.

Плани на завтра (25.04)

1. Зробити зарядку – нове місто – нове життя;
2. Випити склянку води зранку (кажуть, що це допомагає прискорити метаболізм);
3. Зібрати усі документи: паспорт, диплом, резюме для кореспонденції + їх лист-відповідь на моє резюме;
4. Нормально добратися до кореспонденції (знаючи мою вдачу, я можу проспати, помилитися адресою, неправильно вдягти футболку і т.д.);
5. НЕ зробити все що вказане в дужках у пункті 4;
6. Влаштуватися на роботу до журналу;
7. Купити продукти по списку, який написаний на окремому листочку;
8. Купити подарунок місіс Клауз (чашку? хустинку? цукерки?).

Написавши, весь список Меліса підготувалася до сну: умилася, застелила постіль, почала читати нову книгу із серії книг “Geek girl”[1]. «Невже таке кохання як в книгах буває? От читаєш книгу, закохуєшся в героя, а потім собі не можеш знайти хлопця, бо шукаєш того самого книжкового хлопця». – роздумуючи Мілі заснула.