13 Розділ

    З тих пір минуло кілька неділь. Брайан успішно виконав завдання, хоч і приніс артефакт у пошкодженому стані. Проте імперія швидко реставрувала його, а Великий Радник похвалив агента за хорошу роботу. Не меншої шани зазнав й Аерікс, який спритно доставив солдата до Бореалісу. Наступна ж місія Берлінґа також потребувала мандрівки. Вона мала відбутися у прекрасній країні Меридіон. Мета - побувати на великій ярмарці та роздобути маску Мойри. За винагороду агентові пообіцяли заплатити багато грошей.

- Ти знаєш, що це? - Спитав у хлопця Крайт тихо, але з натиском у голосі. Брайан похитав головою. Вони знову сиділи у кабінеті головного радника. Урядовець саме пояснював йому суть нового завдання.

- Маска Мойри, - сказав Лоренс. - Це артефакт, який дозволяє бачити не майбутнє, а можливості. Пам'ять світу, що зберігає роздоріжжя долі. Якщо її правильно використати, то можна осягнути істину. Якщо ж неправильно... Краще не перевіряти.

Агент ковтнув, намагаючись не показувати здивування. Він нічого не зрозумів із сказаного, проте вирішив не виказувати цього.

- Ви хочете, щоб я її забрав?

Дорадник підняв на нього погляд.

- Ти маєш викупити її на аукціоні. На днях у Ведані буде проходити пишне свято - Велика Ярмарка. За моїми відомостями, на аукціоні буде розігруватися Маска Мойри. Вона твоя ціль. Не дай іншим країнам отримати її. Маска має бути нашою.

Крайт підсунув карту Меридіону ближче. Солдат уважно вивчив її очима.

- Але я маю якось проникнути на ярмарок. - Зауважив юнак. - Певно, доведеться прикинутися якимсь торговцем.

Лоренс підняв догори вказівний палець.

- Слушна думка, агенте! Ти гратимеш роль ... купця. Однак твій шлях буде простим лише на перший погляд. На аукціоні буде багато заможних людей. Вони готові заплатити будь-яку ціну за цю коштовність. Там велика конкуренція! Нам доведеться витратити чимало грошей, щоб викупити її. Але це ніщо в порівнянні з тими можливостями, які вона відкриває. Ти відповідальний за результат операції, Брайане. За перемогу.

Хлопець на мить відвернувся.

Усвідомлення ваги справи дійсно пробрало його до кісток. Потім знову глянув на урядовця.

- Я впораюся. - Впевнено мовив.

    Брайан вирушив удосвіта, ще до того, як прокинулися інші солдати. Він вибрав найспокійніший шлях - торговельну дорогу. Нею зазвичай користувалися купці та мандрівні ремісники. Для прикриття хлопець узяв скриньку з дрібним крамом. Там було кілька дешевих амулетів, пара тканин, свічки і трави. Нібито й не цінне, але виглядало правдоподібно. Біля кордону з Меридіоном стояла серйозна охорона. Вона уважно оглядала подорожніх, але торговці для неї були звичною справою. Брайан впевнено зупинив віз і заговорив трохи хриплуватим тоном.

- Тканини, пахощі, лікувальні збори. Якщо хочете подивитися - відкрию скриню. Також в мене є документи.

Папери були підроблені. Проте вартові цього не помітили, бо вони були дуже правдоподібні.

- Якщо хочете податок, - вирішив пожартувати Берлінґ. - Заберіть іще за повітря, бо його тут у вас багато.

Охоронець тільки фиркнув. Він швидко звірив печатку й поставив відмітку. Агент пройшов далі.

    Ведан виявився шумною столицею. Довкола стояв жвавий гомін людей і скреготіння возів. Торговці кричали. Діти сміялися, а в повітрі витав запах випічки та металу. Брайан знав, що тут не можна губитися у натовпі. Заблукаєш - у запалі торговлі ніхто й не помітить. Добре, що тут були маленькі готелі для подорожніх купців. Вони коштували недорого і були дуже затишні. Брайан обрав одну із них для візиту. Потім залишив там віз і частину товару. Сам же попрямував углиб міста, щоб трохи погуляти перед аукціоном.

    Блукаючи дивовижним ринком, він і не підозрював, що зустріне тут своїх друзів. А даремно. Бо Адам і Седрік також перебували тут. Їхні обличчя радісно засяяли, щойно вони помітили свого друга.

- Привіт, друзяко! - Вигукнув Адам. - Ти тут по справам? А ми, як бачиш, теж. Прийшли порозважитися й трохи випустити пари перед новим наказом. Седрік збирається накупити собі всілякого добра тут. А ти?

Берлінґ кинув серйозний погляд на своїх побратимів. Зараз його дещо дратувала їх невимушеність. Він був цілковито зосереджений на пошуках маски.

- Я шукаю маску Мойри. Знаєте такий артефакт? Сьогодні буде ліцитація на нього.

Седрік кивнув.

- Я чув. Легендарна маска прадавнього воїна ... Кажуть, ніби він ніколи не виходив на поле бою без неї.

- Може, саме тому вона так потрібна Темному Імператорові? - Зробив припущення Адам. - Цінує старовинні обряди і все таке?

- Не мели дурниць. - Сухо заперечив Брайан. - Маска Мойри немає жодного застосунку до нашої держави.

- Ти сьогодні щось не в дусі. - Прискіпливо підмітив Седрік. - Щось трапилося?

- Усе залежить від мене. - Коротко пояснив інтригант.

Д'юс промовисто похитав головою.

- Ох уже ці ваші агентські заморочки! Наче амбітно та престижно, а часу на розваги зовсім немає! Забудь ти про той артефакт! Краще ходімо з нами, трішки прогуляймося. Нікуди твоя маска не дінеться, зате ти даремно виснажиш себе.

- Ну що ж, ходімо. - Покірно зітхнув агент. - Зрештою, час погуляти ще є.

    Вони пішли. Довкола них проходили люди з кошиками, наповненими усілякою всячиною. Сонце піднялося високо. Зробилося дуже жарко. Через велику кількість людей, на площі зробилося зовсім парко. Майже неможливо дихати. На щастя, поруч було багато тентів. Під ними можна було перепочити в тіні.

- Свіжий шовк зі Східних пагорбів! Міцний, легкий - торкайся, не соромся! - Вигукували крамарі, щойно хтось проходив коло них.

- Амулети від злих духів! Перевірено на власному сусідові!

- Кому чарівна сіль? Розганяє туман, знімає втому. За копійку віддам!

Брайан поблажливо усміхався у відповідь на такі вигуки та йшов далі. Одного разу його навіть зупинила старенька бабця. Вона вучко вхопила юнака за руку.