1 Розділ

   Туман. Тоненькі, куці, обгорілі верхівки гірських сосен самотньо випливають з густої, молочно-білої водяної пари. Повітря важке, вологе. Воно наскрізь пропахло водою, болотом, лісовими травами. Тривожно кричить одинокий орел, досягнувши найвищої точки в горах. Його силует кружляє довкола засніженої вершини скелі, мабуть вишукуючи якусь поживну здобич серед одиноких кам'яних гігантів. Інших птахів ніде не видно.

   Пахне попелом і спаленим залізом. Щось нетутешнє, дивне й небезпечне шириться цим ранком у тихій гірській гавані. Можливо, з висоти пташиного польоту цього й не видно, але, якщо спуститися трохи нижче, то можна помітити розмиті жовто-гарячі вогники і отруйну темно-чорну куряву, яка стовпом здіймається до самісінького неба. Стоїть жахливий машинний сморід. Це виготовляється смертоносна зброя на імператорських фабриках. 

   Їх обрамляє міцна кам'яна стіна, без жодних виступів, щілин і виходів. Лишень в деяких окремих місцях видно каміння тмьяного багряного кольору; ним було ззалатано фрагменти споруди, пошкоджені ворогами. Призовно гудуть військові сурми на базі. Земля під ногами хитається і здригається від одноголосого маршу солдатів. Нині ще зовсім рано, тільки шоста година ранку. Але військові вчення вже розпочалися, про що свідчить гучний, суворий голос генерала Джао Луна. "Один-два-три! Один-два-три!" - Хрипко лунають слова, відбиваючись від могутніх кам'яних стін бази, однак наприкінці свого звучання вже майже тонуть під дружнє гупання військових. Імператор готує своїх агентів до наступу. 

    Тоненька цівка поту стікає обличчям Брайана Берлінґа, і закочується під горло, де кріпиться брунатно-зелений військовий шолом. Вона не перша. І не остання. У тісному мундирі, жарко немов у скафандрі, тож уся його голова повністю вкрилася дрібними краплинками цієї гидкої, солонуватої на смак речовини. Сльозяться очі. У цьому винен їдкий чорний дим, який стоїть смогом цього ранку над землею. Але то пусте. Руки і ноги трохи тремтять після крижаного душу спросоння, але то скоріше приємне відчуття, аніж недуга. Брайан служив у розвідці імператора вже багато років, тож встиг звикнути і до цього явища. Він був, так би мовити, найкращим із кращих, бездоганно виконував свої завдання, став улюбленцем генерала. Його ім'я прославилося чи не на всю базу. Берлінґ бачив багато новачків, які згрупувалися у кутках строю, якомога подалі від головнокомандувача. Вони хвилювалися, бо це було їх перше завдання. Брайан не відчував ніякого хвилювання, бо воно для нього було вже сотим. Він з холодним спокоєм та цікавістю вслухався в гучні звуки барабанів і труби, машинально повторював завчені рухи. Знав, що буде далі. Терпляче чекав, поки музиканти припинять грати, і суворий Джао Лун розпочне свою доповідь. Цікаво, куди його направлять на завдання цього разу? У приморську гавань дикого острова Тритікань, де мешкає плем'я акштуків; у цивілізовану столицю Кейстерн, що на півдні ворожої держави; чи, може, у розпалені сонячні піски Багряної пустелі? Хоча, байдуже, бо де б він не був, а місія завжди буде виконана бездоганно. Але ось, сурми замовкають, щойно Джао Лун піднімає догори праву руку. Над майданом нависає напружена, гнітюча тиша, сповнена німого очікування на пояснення. 

- Солдати Тіні! Ви довго, роками тренували свої уміння на полі бою, сміливо йшли у найзапекліші бої, обороняли базу від ворогів, гарцювали на конях, гострими стрілами пробивали полотняні мішені, й майже завжди влучали у ціль. Я пам'ятаю вас ще малими. Тоді, коли ви вперше потрапили у це місце, були жалюгідними й не могли навіть втримати меча в руках. Але ви прагнули більшого. Були неймовірно старанними та наполегливими на своєму шляху, нестримними у своєму бажанні стати воїнами. І я дав собі слово зробити із вас, хлопці, справжніх бійців. Спостерігав за кожним із солдатів, за його успіхами й падіннями, за тим, як з кожним ранком все мужнішає і мужнішає його бойовий дух. Пройшли роки, і призначення бази не змінилося. Змінилися ви. Бо ви вже більше не ті безпорадні хлопці, якими були колись. Тому сьогодні я зібрав усіх агентів тут, на площі, щоб конкретно розповісти про нове, надзвичайно важливе спецзавдання, від успішності виконання якого, залежить чи не весь хід війни. О, дорогі сини імперії! Ваша нова військова місія буде зовсім не для слабкодухих. Вона вимагатиме від вас неймовірної витримки, хитрості й акторської гри. Ні, не на полі бою буде відбуватися вона, а у коштовній тронній залі, перед нашим найбільшим ворогом. Вашим завданням буде проникнути в довіру до одного з учасників альянсу - володаря країни Альдівії Коннора Аллена та вивідати маршрути усіх потаємних чорних ходів у палаці. Також потрібно зрозуміти принцип роботи сигналізації і передати отримані дані до штабу командування. Через декілька тижнів опісля цього, загін імператорських штурмовиків уночі пробереться на ворожу територію, і, майстерно оминувши охорону та сигналізацію, викраде безцінний для нашого правителя магічний артефакт. Ви разом із загоном повернетеся на базу. Про безпечну доставку артефакту подбають призначені для цього люди. 

Над площею, оповитою туманом і димом від фабричних труб, пронеслася хвиля легкого подиву. Це вперше агентам давали таке завдання, не пов'язане з кривавими битвами на кордонах з сусідніми країнами. Але чого б це? Утім, вояки промовчали, бо  знали: відповіді їм все одно не дадуть. Більше інформації аніж потрібно, солдатам не розкажуть з метою військової безпеки. 

- На місію вирушатимете вже за два дні, тож маєте бути цілком готові, як морально, так і фізично до нових випробувань. Але наразі вам дозволяється відпочити та набратися сил перед походом. 

Його голос тоне у у шумі від схвальних вигуків юрби. Акуратно ступаючи громіздкими залізними чоботами по хитким сходинкам, генерал Джао Лун спускається з трибуни. Зборище на майдані швидко тане. Солдати розходяться на різні боки, по своїм таборам. Брайан також простує тоненькою запилюженою стежинкою углиб бази, разом зі своїми одногрупниками. Тільки згодом, вже стоячи в черзі до місцевої лазні, щоб прийняти душ, він наважується зняти свій шолом.