Глава 14

До нас підійшла одна зі служниць і сказала:

- Панни Єво, Ліє, пані Лайтайза просила вас зайти до неї. Маттіє, тебе це теж стосується.

- Тітка Лайтайза зараз у своєму кабінеті? - запитала Єва.

- Так, саме туди я вас і проведу.

Ми пішли до кабінету, зайшли, але пані Лайтайзи не побачили, служниця не зайшла за нами, ми хотіли вийти, але двері закриті.

- Чому я не прочитала думки тієї служниці? - запитала я, присіла й закрила обличчя руками. 

Раптом ми почули, що хтось ударив сильно у двері, ми затамували дихання, нам страшно, бо ми не розуміємо, що відбувається. 

- Я не можу прочитати думки  того, хто стукає і не змогла прочитати думки тієї служниці,  тому що її свідомість закрита. 

Єва і Маттія на мене подивилися, їхні зіниці розширені від страху. 

- Що відбувається і де тітка Лайтайза? - запитала Єва.

- Я зараз телепортуюся у її кімнату.

Чітко уявила її передпокої й за хвилину опинилася там, пані Лайтайза лежить непритомна, так здалося на перший погляд, але я пощупала її пульс і з жахом усвідомила, що він відсутній.  За мною телепортувалася Маттія. За мить тут з'явився Юлтей і Леовіллая,  вона тримає за руку Єву.

Хлопець високий, ні худий, ні товстий, має зелені очі, на обличчі ластовиння, він рудоволосий. 

- Ліє, що тут сталося? Я відчув небезпеку і негайно сюди телепортувався. 

- Пані Лайтайзу хтось убив, нас заманили у пастку. А як ви, Леовіллає, телепортувалися сюди разом із Євою?

Я здивована, адже вважала, що це можливо тільки самотужки. 

- Невдовзі й ти так навчився. А зараз треба тікати звідси, Лайтайза ще жива, її можна врятувати, - сказала Леовіллая. 

Жінка знову узяла за руку Єву і Маттію теж, мені звеліла триматися за руку Юлтея, він узявся за пані Лайтайзу, ми телепортувалися у якесь невідоме для мене місце і якраз вчасно, бо двері кімнати відчинилися, це останнє, що я побачила перед тим, як опинилася в іншому місці.