Глава 13

- Дівчата, мене звуть Леовіллая,  я бабуся Маттії і походжу з народу іртіфійці. Я все життя слідкувала за життям своєї родини, хоча й не спілкуюся з ними. Я знаю про те, що у тебе, Маттіє, проявилися здібності, але перш, ніж відкривати місце, де ми живемо подумай дуже добре, адже ти не зможеш звідти переїхати, за нашими законами хто не можна.

- Але як же ти вийшла заміж за дідуся? - запитала Маттія.

- Так як я із дуже поважної сім'ї, то для мене зробили виключення,  але якби ми розлучилися або він помер, то я мала б переїхати назад, що я і зробила. Ще однією умовою було те, що я нікому не маю права розповідати, де живуть іртвфійці, за це мене чекала б страта, а людині, якій би я розповіла стерли б цей спогад. В тобі, Ліє, тече кров іртіфійців. Саме на тобі спало родове прокляття, тепер я буду тебе навчати контролювати твої здібності.

- Але ж мене навчає хлопець  на ім'я Юлтей. 

Леовіллая посміхнулася і відповіла:

- Це поки що тебе навчає він.

- Що значить поки що? - запитала з цікавістю я.

- Побачиш у майбутньому, не можна наперед розповідати людині, що буде, бо вона може свідомо це змінити й буде погано. А якщо погане розповісти, то людина може змінити все на ще гірше, та і нецікаво буде. А тебе, Єво, батьки шукали, але я з ними поговорила й запевнила, що усе добре.

- Ви не розповіли, що тітка Лайтайза жива? - запитала Єва схвильовано.

- Заспокойся,  не розповіла. 

Єва розповідала, що після смерті її дідуся й бабусі її батько і тітка розділяли спадок. Одного разу пан Убронні захотів позбутися від сестри, Єва хотіла попередити, але запізнилася, пані Лайтайзу кинули у річку зв'язаною. Коли люди батька Єви пішли, вона створила фантом людей і наказала витягти тітку, вони це зробили й сховали Лайтайзу в безпечному місці. Потім пішла, зібрала її речі й гроші, а уночі відправила у порт. Пані Лайтайза виїхала у Онейрію, зайнялася тут власною справою. Через рік родичка написала Єві, ось так вийшло, що уся родина думає, що пані Лайтайза мертва, а Єва єдина знає, що вона жива. Батько Єви сказав, що пані Лайтайзу убили грабіжники, які хотіли пограбувати маєток,  навіть узяв чиєсь тіло, наклав на нього ілюзію й поховав ніби свою сестру.

- Отже, я буду до вас часто навідуватися.  До речі, Ліє,  твій брат прочитав книгу про історію вашого роду, він шокований. Я щось із вами заговорася, мені час іти.

Леовіллая зникла, а ми оппинилися біли маєтку пані Лайтайзи, зайшли всередину.